biber551

святу маргариту ми в основному знаємо як топтальницю дракона, який немудро вирішив її з'їсти. але яків ворагінський у «золотій легенді» розповідає, що після отого випадку з драконом маргариту, знову кинуту до в'язниці, ще раз прийшов мучити диявол — цього разу в образі гарного заможного чоловіка (результат їхньої зустрічі можна побачити на цій мініатюрі з рукопису xiv століття).

маргарита глянула на цього відвідувача, швиденько помолилася і, коли він підійшов і взяв її за руку (звісно ж, без дозволу), цитую, «вхопила його за голову, кинула на підлогу, наступила йому на обличчя і сказала: "не рухайся, гордий бісе, під жіночою ногою"». яків ворагінський далі переказує реакцію диявола, який, звісно, не такої зустрічі сподівався: «якби мене хоч побив якийсь хлопець, а не тендітна дівчина... і це після того, як я дружив із твоїми батьками!»

до чого я це. з восьмоберезням нас усіх. і нехай усім нам, і дівчаткам, і хлопчикам, не заважають стереотипи й вистачає сил на топтання всілякої нечисті, бо щось вона лізе й лізе.

#тяжкобутисвятим

Комп'ютерні ігри вже давно невід'ємний і суттєвий пласт культури. Як би хто їх не сприймав. Я не великий його знаток, але звісно як любой українець що любить свою країну я знаю про існування такої ігри як Сталкер. Гру розроблену в Україні і ставшую всесвітньо відомою. А в страшні часи в грудні 2024 року вийшла Сталкер 2 знов ставши всесвітнім успіхом і символом незламності України.

Звісно в рамках мого вивчення світу я теж не міг пройти мимо цього пласту культури. Хоча тип ігор таких як Сталкер мені не подобається, але в рамках ігрової культури є такий пласт як стрімери, це люди які заробляють гроші, або намагаються, викладаючи на ю туб, або стрімлячи в живу, свої проходження гри. Сучасні ігри виглядають нічим не гірше тих же ЗОО спартанців. Тому поставивши на фон, і пропускаючи акшон і ігрові потуги геймера, і концентруючись на сюжетних моментах все це сприймається як своєрідне кіно, та ще і маюче звичайно деяку кількість сюжетних ліній і завершень. Так я і зробив з Сталкером 2.
І одно з завершень сюжету мене досить глубоко зачепило Дам трохи пояснень. Шрам (кстаті актор зігравший цього героя зараз воює в 3ій штурмовій)- фактично релігійний лідер релігії провозголошення Зони(аномальний світ що утворився на території Чорнобильської зони в наслідок того що декілька інститутів користуючись закритістю ЧЗ провели якісь експерименти що вийшли з під контролю) ідеальним світом який може дати тому хто її познає волю і виконання всіх мрій.
В цій кінцівці Шрам і головний герой доходять до устаткування залишившогося від одного з інститутів, з необхідним набором ключів і методичок і запускають устаткування яке перетворює Зону згідно свідомості людини яка в цей момент повинна фактично вмерти в спеціальній камері.
В цій сюжетній лінії в камеру входить Шрам.
https://youtu.be/XxqTSv2qkME?si=iIdCN0YjrH4JzEpQ
Коли я подивився, мене зацікавив вірш що звучить в кінці де ми бачимо як різниця іллюзія і сувора реальність.

Ні темряви, ні смерті не існує.
Стоїш на березі самотнім моряком,
І я із тих, хто вигріба тенета,
Коли іде безсмертя косяком.

Я довго не міг знайти автора, їм виявився Арсеній Тарковський, вірш Життя в перекладі
Артура Сіренко.

Передчуттям не вірю, і прикмет
Я не боюсь. Ні нАклепів, ані отрути
Не уникаю. Бо погибелі намет
Зруйновано. Безсмертні всі, не треба
Боятись смерті ні в сімнадцять літ,
Ні в сімдесят. Є тільки яви світ.
Ні темряви, ні смерті не існує.
Стоїш на березі самотнім моряком,
І я із тих, хто вигріба тенета,
Коли іде безсмертя косяком.

ІІ
Живіть у домі – не пропаде дім.
Я викличу якесь століття,
Зайду в його намет і жити буду в нім.
І ось чому зі мною ваші діти,
Дружини ваші за моїм столом, —
А стіл один і прадіду і внуку:
Будучина бубнявіє нараз
Якщо ж я підіймаю руку,
Всі п'ять гілок залишаться у вас.
Я кожен день минувшину ковалив,
Ключицями своїми підпирав,
Поміряв час кульгавим землеміром
І крізь буття пройшов як крізь Урал.

ІІІ
Століття я по зросту підбирав.
Ми йшли на Схід, тримали пил над степом,
Бур'ян чадив і коник фугу грав,
Підкови вусом зачіпав, пророчив,
Погибель провістив, як схимник чи монах.
ADVERTISING

Я долю до сідельця приторочив,
І нині я в прийдешніх днях,
Як хлопчик я стою на стременах.

Мені мого безсмертя є доволі
Щоб кров моя століттями текла,
За верхній кут осіннього тепла
Я би життям платив би долі
Якби його літаюча стріла
Мене б як нитка в світі не вела.

А тепер нам доведеться відволіктись від гри. Сам феномен понятій восходить до книги АБ Стругацьких Сталкер, в якій на фоні досить банального сиротсько-бандитського(не ми не добрі, життя неправильне!) сюжета виписан загадковий світ Землі на якій утворився, від інопланетного втручання, ряд зон з аномальним світом, куди і лазять ці самі сталкери щоб тиріть всілякі артефакти заради бабосів. Книга була успішною і навіть культовою бо була як завжди у братів чимось іншим в совєтському світі, та і деякі питання в ній навіть зараз цікаві. Але для нас більш важливо інше. За екранізацію творах взявся Андрій Тарковський. Пояснювати не буду хто це бо це ще одна стаття. Фільм йшов важко брати десятки разів переписували сценарій, було багато містики(в одній з сцен в струмку пропливає календарний листок з датою смерті Андрія Тарковського). Головне що в ході змін сталкер з мисливця за хабаром, перетворився на провідника, релігійного фанатика-юродівого.
В одній з сцен він читає вірш Арсенія Тарковського, кстаті батька Андрія Тарковського, нагадаю, режисера фільму.
https://youtu.be/ZS6tjdulBEU?si=9mgufXsDKoxWulhn

Ось такий місток між епохами культури...
Не знаю потрібно це комусь чи ні...

В мене тут з Наталі 12 війна і ми взаємно суворо забанені.
Прошу спільноту помочі в завершені цієї війни, все ж таки двом харків'янам якось треба знаходити хоча б нейтральний взаємостаьус.
Тим більше взнав що в дім Наталі був суворий приліт.
Тому прошу комусь хто з нею спілкується передати мою пропозицію про договір про ненапад років так на 200.

За ідею поста велика подяка Борису Роженко https://t.me/wildfoxhistory
https://youtube.com/@wildfoxfilm?si=5o34nDf0YLsx1Mtp

Є така версія що військові люди всіх часів дуже схожі. Ну я в принципі не дуже це підтримую. В різних країнах люди досить різні і війська вони створюють як свій відбиток. Але якщо взяти військових людей приблизно з однієї території хоч і з різних віків то тут я мабуть зголошусь.
Побут військових річ дуже важлива. Якщо боєць не вміє підтримувати гігієну то це гівно, а не боєць. Це важливіше навіть ніж точно стріляти з трахтамата. І є речі які дуже допомагають в побуті і тому мають серед військових велику цінність. Перед війною і на початку всі хотіли мати котелки. Добували, купували... Потім всі вони валялись кинуті при черговому переїзді. Чому? Я навіть не можу пояснити- ну не потрібні виявились, а щось зайве тащити вояки не люблять, та і не можуть. От і полетіли котелки в кущі. Але один хіт таки виявився мегахітом- металева чашка. Кружка. Мені з моєю псевдо українською мовою важко дати точну назву- чашка, кружка, горнятко, тому буду використовувати "кружка".

В ідеалі десь 300 грамова з нержу. Але допустимі і варіації. Ціннєйша річ. Кохве(навіть заварний), чай в тебе будуть, можна і мівіну заварити та навіть мікро похльобку зварить. Т.є плюс триста до комфорту +300 к здоровлю фізичному і психічному. Ну і звісно все цінне воно не у всіх. Чому? Та х.з. І звісно в того в кого нема хочеться щоб було. Тому досить часто ти з грустю константуєш що твої тричі по плюс триста швидко і успішно тобою пройобані. Бо не проявив належної уваги з метою їх збереження і навіть, навіть по лінощам ніяк це миле горнятко не помітив індивідуальним написом.
В давні скіфські часи аналогом був невеликий срібний кубок, кухлик. В могилах навіть не дуже заможних воїнів вони зустрічаються досить часто. Схоже греки, та і свої майстри наладили їх серійне виробництво спещіаллі фор воюваки.
І жив в ті далекі часи скіфський цар Атей.

Прожив довге славетне життя. Правив десятки років, багато і переможно воював і загинув в грандіозній поразці в кінному строю. Поразка не поразка, а погребли його з великими почестями, в грандіозному кургані. Курган той звісно с тих пір грабили з покоління в покоління, але навіть сучасним археологам троха лишилось. В тому числі і срібний кухлик. Велика цінність воїна. Куди там золоту та сріблу в прикрасах. Лежало по ліву сторону від небіжчика. А на донце кухлика, рукою не дуже звичною до написання грецьких букв, а скоріше до лука і списа, було кривенько нацарапано грецькими буквами ААТАА. Атей то біш.

Ну мабуть він так собі уявляв написання свого позивного. Гарний він був воїн. Досвідчений.
Так що щось звісно міняється, а щось таки лишається незмінним.

Японские истребители Ки-27 и А5М - рассказ от Бобра
https://eugen-pinak.dreamwidth.org/65423.html

-215ий, нарешті! Ви де лазите, у вас же розстріл сьогодні!
- Яяякий розстріл?!
- Бля, ну у вас же вирок, розстріляти, от і розстріляють сьогодні.
- яяя не хочу!
Сміх
- ну по вашому вироку це не видно! Цього треба було довго старатись щоб отримати!
- обмовили!!!
- ну буває і таке звісно. Але зовсім на пустому місті такого не буває, когось ви сильно дістали мабуть. Нічого, років через двадцять реабілітують, якщо ні за що.
- а прохання про помилування?!
- тю, та їх навіть з тюрми не відправляють! Кому вони потрібні! Ви давайте не патякайте, біжіть скоріше в 53 кабінет вас там швиденько розстріляють.
- я не піду!
- тю, ви дурний чи що?! Ви ж з сьогодні перейдете в категорію "ісполнений", значить ні їжі ні води вам не положено, а наступний розстріл, аж через три тижні! Воно вам потрібно від спраги конати?
- ой, та яке від спраги, завтра ж субота? Ну патологоанатом посреться з жінкою і припреться ісполнен
их вскривати, він в нас затійник, бува дві години в нього на розтині ісполнені кричать!
- Ну максимум в понеділок з перепою, що ще гірше.
- короче, 215ий, біжіть скоріше, бо Петрович чекати не буде, якщо почне чистити свій пістолет то вже не допроситесь!
215 ий сідає на підлогу і ридає.
- ой та що ви так розпереживались! Петрович старий палач він гарно розстрілює, як вимикач вимикає, вам повезло! Ой не убивайтесь, ми зараз подзвонимо щоб він почекав, він добрий послухає!
- Ну цеж не отой новий дебіл!
Оба сміються.
- Пам'ятаєш як він патрони по п'янке по бутилках розстріляв і молотком пробував забити, а потім додушити пробував, Отелло довбаний!
- Ааа, ору, як там патологоанатом дзвонив, хто мені пояснить, чому в мене ісполнені по моргу повзають?! Аааа, от срака!
Дають водичку 215 ому, утирають сльози, підводять під руки.
- Ех горемика, давайте так вже бути, ми вас відведемо, не полишати ж вас в такому стані

Шановна спільното, в мене тут же завелося дивне створіння, яке розповідає про милих руських які усі проти путена але просто задавлені скаженим режимом і скаженними репресіями. Нагадаю в тюрмах сидять одиниці- кордони відкриті, але репресії звісно скажені.
Так от це створіння строчить в моєму журналі комментарі попередньо мене забанивши і тому лишивши мене можливість відповісти. Ну я якось прикалувався і терпів, але після останнього комментаря терпіння моє дійшло границі.
Ось:
"ах, сорри, можете тут спокойно и по фактам рассказать про мой - руський дух, мілочності, брехні.
но учтите, всё, что вы солжете, тут же будет поставлено на всеобщее обозрение.

а поскольку вы позиционируете себя, как человека религиозного, т.е. знающего законы, хорошо подумайте, прежде, чем начать.
просьба цитировать мои "лживые" слова полностью, а не вырывать из контекста. начинайте!

но я бы посоветовала вам меня просто забанить и успокоиться, этот обмен мнениями точно не принесет вам удовлетворения, какой я противник в споре, вы уже должны знать. если я что-то защищаю, то спокойно и по фактам, не ударяясь в эмоции и бранные выкрики:)"
Такі справи.
Я ще ніколи нікого не банив, і навіть не знаю як це робиться, але з поваги до читачів що повинні читати цю маячню, я повідомлю- Наталі12, якщо ви ще один пасквіль напишете в моєму журналі я таки вас забаню! Розберусь і зроблю.
І це моє останнє слово.
П.П.С. Упс...

Спільнота, хтось має контакти з волонтерами що вивозять з окупованих територій? Треба допомога хорошим знайомим.

Дочка та син в мене знають англійську- син більше, бо багато був за кордоном. Внук активно освоював, але як тепер в окупації не знаю. Зусиль я до цього не прикладав, якось так вийшло що діти бачачи моє використання англомовних ресурсів, якось втягнулись, а потім і оцінили переваги володіння. А от українську мої діти почали використовувати якраз завдяки дубляжу. В нашої мови є сильний конкурент- кацапська, так все в нас зроблено що ніякого зиску від переходу на калиново-солов'їну нема. І це з іншого боку дуже добре, людей примушувати ще та хрінь. Не треба щоб людина звикала щось робити під примусом і не треба щоб держава та громада звикала що людей можна загнути. А от дубляж це велика сила, ніщо не зробило більше для популяризації мови як Альф та Сімпсони. Англійську нове покоління і так вчить бо вона відкриває світ. А от врятувати Українську мову набагато важливіше.
І це наше слово!(с)Бєттлстар Галактика

Повсякденність виснажує. Виснажує навіть стійких. Дрібні негоди, маленький негоди, великі негоди здатні заполонити весь сенс існування. Здатні розчинити тебе в собі і тоді здається що все життя і є ці самі негоди. Великі, маленькі і дрібні. Так втрачаєш себе, втрачаєш сенс, стаєш людиною повсякдення. Слабою і вразливою. Без мети і з повсякденними заботами. Але якщо ти колись жив іншим життям, навіть в найтяжчий момент ницісті живе вогник, вогник відчуття, вогник спрагненгя, спрагнення життя. Повноцінного життя. Треба тільки пригадати що воно було, що воно є поряд. І ти зачіпаєш друзей, тих хто знали тебе іншим, щоб в їх очах побачити відзеркалення тебе, тебе того якого ти вже сам почав забувати. І схопившись за це хапаєшся за те, що колись зробив геніальний митець, взявший безформенну глибу буття і точними ударами, відсікши все зайве повсякденності, явив красу і суть цього світу. І ти раптом посміхаєшся, посміхаєшся відчувши в собі силу жити, йти до мети, бачити і відчувати красу, любити і давати любов,пізнавати свій путь. І йти по ньому.
Я знову я. Я знову живий. Дякую всім.