Знаки нБобер550:
Так як вже все притихло і забулось, прийшов час поговорити про гомеровмісний продукт Крістофера нашого Нолана.
Ну і почнем з історичного конь тексту.
Десь в районі 1200 року до нашої ери, в світі почалась якась патапумба, що поклала кінець цивілізаціям бронзового віку. Схоже що якісь кліматичні флуктуації призвели до масових міграції людей з територій де стало не можливо жити в регіони де було трохи краще. Звісно там теж жили люди і звісно краще, але навала голодранців все це знесла, і всім зовсім стало плохо жити, але плохо жити краще ніж гарно вмерти.
Однією з головних культур середземномор'я бронзової епохи були Кріто-Мікенці. Це були різкі хлопці, що захопили територію майбутньої Греції, місцевих загнобили, набудували грандіозних фортець-палаців і жили собі поживали, попльовуючи зі стін на загнобленних місцевих.
Але десь в районі середини 13 сторіччя до нашої ери з'явились перші ознаки майбутньої патапумби, економіка почала сипатись, і місцеві, на спробу взяти в них податки вже не плакасі горько, а бурно сміялись. Скоріше за все.
Звісно з'явились думки поправити фінанси гарним грабунком.
Організувавши добру шайку, мікенці ломанулись хакнути Трою, кріпке торгове місто, релікт давньої епохи перших землеробів.
Що там відбувалось ми точно не знаєм. Схоже Славу ті харцизяки здобули, а от гроші не так щоб. Та ще і народу свого втратили не релевантно результатам. Трою спалили, що зараз і бачать археологи. І типу повернулись.
А от з останнім схоже були деякі проблеми. Схоже частина компашки вирішила що без гарного хабару вони дома нафіг не потрібні і організував банди і ганзи вписались в почавший закипати світ бронзової доби пропонуючи царями, королям і князям послуги гарного меча, або просто зайнявшись ремеслом благородного піратства.
Ті ж що повернулись схоже теж не дуже були до двору, кого прирізали та притравили, частина зібравши побратюнь і сім'ї рвонула в озброєну імміграцію в кращі краї (так утворилась Палестина), і тепер археологи бачать кинуті фортеці - палаци, що поступово поглинула "мєрзость запустіння, і ліси вийшли з лісу і стали мешкати в них"
А частка намагалась забичитись і втриматись і тепер археологи копають згорілі палаци з скелетами по вулицях і кімнатах. Хто їх спалив, чи місцеві вкрай оборзівщі, чи набіглі зайди дорійці і К, хто зна, єдиного висновку у вчених поки нема.
Але для нас важливо, що схоже на острові Ітака було щось не типове. Цей острів і підлеглі йому невеличкі острови, колись бувші частиною, знищеної богами, мінойської цивілізації, в свій час були захоплені мікенцями, але, схоже свій етнічний склад не поміняли а тільки отримали короля, якогось мікенського героя що і заснував там династію.
От і жили вони поживали, рибалили, пасли овечок, піратствовали ну спокійне мирне життя і тут їх короля бусифікують і тащуть штурмувати посадку, то біш Трою.
І наш глава династії зникає орієнтовно на двадцять років.
Звісно на острові починається політична криза і заворушення. З'являються місцеві фракції які справедливо вважають що прийшов їх час. А для легітимізації їм потрібно одружитись на жінці звалившого короля.
І от після довгої туси, зненацька повертається король і вирізає всіх претендентів по бєспрєдєлу, показавши хто тут Батька, а хто дичина. Народ ще побунтував бо бєспрєдел, але "справжніх буйних мало, бо не стало вожаків" і все повернулось до статус кво.
А головне король і його династія схоже змогла провести королівство Ітаку через бурхливі часи нашестя народів моря і потім інкорпоруватись в новий світ того що ми тепер звемо Древня Греція.
І тому сучасні археологи здивовано розкопують храм десь дев'ятого сторіччя до нашої ери присвячений "Одісею що повертається".
Ось так у нас і входить ім'я Одіссей.
Ну і ще важливо для нас, що схоже ще в ті часи, якийсь придворний бард(барди) склали пісню(пісні) щось типу нашого Слова про пройоб полка Ігорем. Або цілу низку, часи то були бурні і Слава нагрібалась цеберками, і співати було про що, особливо рахуючи що часи були голодні і кожен заробляє тим чим може, не можеш грабувати - співай!
І от пройшло мінімум чотириста років, а може і п'ятсот, і схоже по порядком мутувавшим пісням про бурні події давних часів нєкто Гомер (не Сімпсон!) склав дві епічні поеми Ілліаду(про те як грабанули і згвалтували Трою) і Одіссею (про митарства короля Ітаки самого Одіссея, з щасливим кінцем). Є велика підозра що це було два взаємно непов'язаних твора, які ввели в мерідіан, як говориться. Але головне що все це швиденько записали, новоствореним грецьким письмом.
І твори почали жити вже своїм, культурним життям, породжуючи кучу супутних творів, фанфіків і франшиз, косплеїв, рімейків переосмислень і творчих адаптацій які, як вважається (ми цю дочку зору не розділяєм!), і створили європейську художню літературу.
Але, як казав фюрер оф рашшен болшевікс, Вовчік Ульянов/Ленін "для нас найважливішими розділами мистецтва являються кіно і цирк", от про них ми і поговоримо в другій частині, тим більше що зараз вони по більшому сінтезувались в екранну продукцію т. є. саме кіно (типу для кінозалів) і телебачення (типу для телевізорів).
Далі буде. Можливо.
Частина друга.
А чьо ващє?!
Звісно з тих часів коли навчились людей і предмети розмазувать спочатку по кіноплівці, потім по іншим носіям безглуздої інформації, екранного продукту, різної якості, створено багато.
Мені особисто більше всього запам'ятався один порнофільм, де Одіссей водій дальнобійшик що попав в важку аварію (при спробі контрабанди) десь в є...нях, шукає відбиту пам'ять і шлях додому, попутно трахкаючи все що невдало попало в межи його досяжності, а його жінка хозяйка автотранспортної фірми чекає свого возлюбленного і відбивається від настирливих претендентів які мріють заволодіти фірмою, а поки хозяйка не дає, трахкають теж все жіночого роду що знов таки невдало підвернулись в сферу подій. Сучасних цінностей там не було, тіки суворий гетеросексуалізьм, і мабуть трохи сексізьму.
Хоча мабуть це більше говорить про мене ніж про кіномистецтво, так що то таке.
Але головний факт в тому що сюжетів навкруги Одісеї як би Гомера навернули багато.
Так чи можливо зараз зняти по цьому допотопному (в сенсі до навалу голодранців на цивілізацію) сюжету щось, що зацікавить сучасну, публіку, обжершуюся візуального "мистецтва" до емоційного предблювотного стану?
Та як два пальця!
По перше аудиторія тимчасово живих споживачів продукта постійно міняється по природним причинам, люди зросліють, старіють, помирають, виходячи з головної цільової аудиторії. Раз в двадцять років можно спокійно перезнімати той же самий фільм вже з новими зірками і новим рівнем спецдефектів впхнувши пару нових сюжетних загогулєк типу нове "режисерське прочтєніє Гомера (не Сімпсона!)". І все! Ну хто там, окрім таких замшелих пнів (в дійсності я замшелий Бобер, але то такоє) як я, ще пам'ятає Одісею Кончаловського/Міхалкова 1997 року?!
По друге, за останній час історики розкопали історичний контекст тих подій, який я як зміг розповів в першій частині, і тепер у сценаристів і прості Господі режисерів є просто бомбєзний матеріал для "нового прочтєнія" цієї допотопної історії.
І тому починаєм загинати (або навпаки, як кому звично) пальці і рахувати можливі сюжети:
1. Гомер классік. Що там в нас оформив в пісню, Гомер наш, який не Сімпсон?
А написав він прітчу про крутого арістократа, Героя, внука, чи правнука досить трікстерного бога Гермеса (деякі тупі римляне навіть в Вотані побачили його аналог) який, Одіссей то біш, так возгордився що клав на богів еммм а, зневажливе до них відношення, тому вони хоч і любили його, але він їх бісив (Одіссей в перекладі "той хто гневить богів") і тому вони, боги звісно, вирішили його попустить, і замість того щоб потопити по тіхому, десять років гоняли по морям по хвилям, вгравши всю дружину (кого хвилюють срані мобіки?) весь хабар нажитий чесним грабунком, і транспортні засоби, не даючи Одісею повернутись в рідне королівство зайнявши те що йому подобає. І от після пригод тіла і духа Одіссей проникся повагою і покорою до богів, покаявся був прощен, повернут на Ітаку де при підтримці богів він все собі повернув.
Хеппі ЕНД.
Історія бімба, як кажуть що треба для ідеального кіно? Щоб трахкались і бились, і тут цього валом, кількість дозується тіки від того в яку категорію хочуть потрапити продюсери нового візібля. На крайняк якщо точно, по якийсь з версій Одісеї, буде зроблений фільм як мінімум будуть показувать його дітям в школах. Теж норм.
2. Реалістік рівень Ван.
Акуратненько демонтуємо з сюжету богів і богозалежних чудовиськ (хто зовсім без них не може можна запаралелити реальні події в розповідь ветерана їх пережившого, от там і будуть і велікани, і одноглазий циклоп і навіть татаро монголи) перетворюємо історію на географо-етнічний квест (наприклад по Чорному морю) протягуєм героя по всяким гребеням пройшовши які він все таки повертається додому, проводить ССО різанину і воз'єднується з коханою супругою і командною посадою.
Хеппі ЕНД.
3. Реалістік з перчиком, то біш рівень ту.
Десять років кривавої різанини, десять років король Ітаки і любящій батько і чоловік перетворюється на бойову машину, крутого тактіка і навіть стратега цієї бойні. Нарешті Троя взята, різанина і грабунок, але довга осада і оплата послуг союзників повністю разорила Трою, і навіть хавчика дуже мало. Дорізавши місцевих херої розуміють що цим складом війська що лишилось зачепитись тут, щоб сісти на торгівельні потоки не вдасться, тому в розброді повертають назад.
До речі, недовольство і недовіра команди до ГГ у Гомера прописано досить точно.
Далі сюжетна розвилка.
Варіант 3.1.
Одіссей і команда в подавленому стані повертаються назад, по дорозі їх починає крити тим що у нас називають ПТСР. Вони не спішать, втягуються в грабунки, де іноді їм славно прилітає від місцевих, іноді вони зависають в гостєприїмних місцях, нажираючись там як свині, деякі посилають все нафіг і відмовляються повертатись, нарешті залишки дружини і Одіссей підходять майже до Ітаки, але подивившись один на одного розвертають корабль і пливуть в інші землі де знову пірнають в криваві міжусобиці, де потихеньку гинуть, або просто зникають один за одним. Тож в результаті Одіссей пройшовши великий шлях духовного пошуку (та сама кам'яна (мікени ж б...!) арка головного героя!), і змін, починає розуміти що попереду тільки смерть в алкогольно-адреналіновому угарі, а десь там дома, який майже забутий, але все одно ховається в самому потаємному чистому кутку серця, живуть, колись дорогі йому рідні люди, які можуть стати кривавою здобиччю і забавкою для іншого такого ж як він. І Одіссей вирішує повернутись щоб нарешті знайти свій дім, свій світ, і бути захистом свого світу в буремних подіях.
Далі звісно по відомій доріжці
Хеппі ЕНД.
Варіант 3.2.
Подивившись на поскучнівшу команду Одіссей пропонує їм "та нах ту засрату Ітаку!" валим грабить і насілувать!" банда пливе і вписується в криваві розбірки розвалюючогося світа, під кінець він лишається один(можна ще ввести вірного останнього бійця, який перед смертю просить, повернись захисти моїх діток!) ГГ бере себе за потрібне місце, отримує підтримку від короля який його поважав, повертається, робить веселу ССО різанину (постій тут і нікуди не ходи!) повертає собі королівство і живе героєм, відбиваючи всіляких зайд, а по ночах мучається від ПТСР, спить окремо від жінки щоб уві сні не вбити, але лишається чоловіком і батьком і людиною. І Одісеєм що повернувся.
Варіант 3.3 з виє...ом
Початок як в 3.1 або 3.2, але на піку Одіссей гине отримавши чотири пальці бронзи в печень, або з'ївши немиту жабу, з наступною массованою дизентерією, перед смертю розповідає про бессенсовість такого життя своєму другу, підібраному в пригодах, розповідає про Ітаку, сина, жінку і просить його захистити їх, після чого іспустивши (хто подумав про дізентірію і наслідки?!) останній дух, помирає. А новий герой їде на Ітаку, видає себе за Одіссея, Пенелопа прикинувши розклад, теж його "впізнає" і далі все по класиці.
Майже хеппі ЕНД.
І способів візуалізації таких сюжетів масса, від прямої, до завуальованій (дід розповідає внуку), під час свята бард співає Одісею, а ГГ згадує як все було, і т.д і т.п.
Варіантів масса.
А тепер подивимось що ми отримали.
Якусь суміш великанів і інших казкових тварєй з претензією не на казку.
Богів нема, а Циклоп є... А нащо?
Наступне намагання зобразити ПТСР(це так називають змінений стан людини що пізнала війну) з рівнем розуміння "аааа я бачив як тато шпендить маму і я подрочив, аааа я брудна гріховна тварюка недостойна світу чистих людей!!!! Я проклятий на віки!!! '
Ааааа лотосу мені лотосу!"
Нє ну мабуть тому цивільні психологи тіки бісять ваювак.
В результаті:
змішались в кучу коні, люди і кентаври, сокири, луки й женихи
і хітромудрий Одіссей як долбодятел лізе в бійку
одразу проти всіх, а поє...ать!
Я реально очікував що це нещастя з вічно печальною мордою таки протиканий усім підповзе до Пенелопи і прохрипівши "Я повернувся, мать" спустить дух...
Нажаль ні, хоч щось було б...
А так великий мутний пузир. Тусклий і тупий.
А за те що Нолан, при тому бюджеті, не проплатив будування мікенського корабля по сучасним уявленням істориків, це просто злочин перед людством.
Звісно комусь важко визнати що замість розкішного блюда отримали тарілку розварених макарон з патокою, і вони починають вигадувать в всьому цьому якийсь сенс, але нажаль ні.
Ну а костюми, штани, доспехи, афрогречанки, це зовсім не важливо, мистецтво це умовність, нажаль от якраз мистецтва в Одіссеї Крістофера, нашого Нолана, то і нема...
Ех Одіссей, ех Троя, ех Бред Пітт Пелея син...
А могли ж...
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
