От вирішив, я трохи потралить англомовні морські форуми. Ну нав віпсовський конкретно. І є там тема "лінкор проти лінкора". Люди на повному серйозі розбирають броню, снаряди, зони і так далі і тому подібне. І так багато серйозних дискусій, але на мій погляд, звісно я не проти, але якось дитинством віддає. Іноді реально здається що більшість цих розмірковувань тільки для того, щоб не визнавати Ямато найкращим лінкором. От наприклад " як показала практика далі 26 км стрільба не мала практичного сенсу". Стоп олені, стоп собаки, Ямато з 32 км (34500 ярдів )поклав снаряд точно під киль USS White Plains (CVE-66) що, як би там була Айова, з 11 метрами осадки, замість шести метрів осадки джипа, це і було б те заради чого розроблялись японські "ниряючі" снаряди, т.є. снаряди які мали стійку підводну траєкторію і достатню затримку підривача щоб при недольоті уразити підводну частину опонента! І це, хвилиночку, третім залпом! В умовах задимленості.Кароч тезіс ф топку. "Важливо хто перший досягне влучання навіть меншим снарядом, бо це порушить точність стрільби опонента", ой а Інвінсібл навіть вбив свого опонента, але його це не врятувало, і кстаті Принц по Бісмарку в Датській протоці теж перший влучив, бо Бісмарк по Худу стріляв, але коли Бісмарк зацікавився Принцем, тому швидко недобре стало.
Кароч, чом би просто взяти та і не сказати - японці розробили і построїли найкращий лінкор в світі, Ямато?
А американці - найкращий лінійний крейсер, Айову.
От якось так.
https://www.youtube.com/live/ZTmB33UZ58o?si=ol1H-XCzurIBvH5A

Це канал Бориса Роженко. Історик - культуролог по освіті. Знімав фільми про археологію України. Коли почалась повномасштабки в перший день пішов добровольцем. ТРО. Стрілок. Битва за Київ. Далі вперед на Донбас. Северодонецьк. Бахмут. Після Бахмута таки дало взнаки хворе серце, що він скрив коли пішов воювать. Був списаний з війська. ПТСР. Втрата сенсу життя. Почав робити стріми по історії для своїх вояків побратимів щоб було чим зайнятись в довгі часи перебування на СПешках, коли не твоя черга спостерігать. Історія очами воїна. Ніхто так не розкаже про Сократа, або Леоніда або Платеї, як вояк пройшовший Бахмут.
Так що приєднуйтесь і насолоджуйтесь.
На сторінці Євгена Пінака вийшов черговий номер моїх Бобрових байок "Довгий шлях до Перлинної Гавані, або хто першим сказав "мяу" https://eugen-pinak.dreamwidth.org/69564.html
Для мене це досить особливий випуск. Колись частково я її публікував ще на своєму ЖЖ, але на російській і не в повному обсязі.
Викладав в грудні 2021 року під 80 річчя Перл Харбору... Останній Новий Рік перед повномасштабкою... Знов хиткий момент коли мені здавалось що я знов вигрібся з ями і в мене з'являєть щось стабільне... Ну да фіг з ним.
Головне інше. На цю історію я вийшов випадково. Досить задовго до того я фантазував одну з своїх багатьох альтернативок головною умовою яких є максимальна реалістичність. Фактично я їх виклристовую щоб знаходити білі плями в своїх знаннях. Так от в ході її було переобладнання коммерчестких кораблів під АВ в ПСВ. Але для цього треба було знати, а які то вообще були? І я надовго поринув в історію цивільного судноплавства і суднобудівництва. Це виявилась буквально безодня невідомої інформації. Я закохався в історію компаній що сполучили захід і схід. Цілий пласт світової історії, історії яку ми втрачаємо. Це мало кому цікаво. Верфи давно пощакривались. Архіви або знищені або валяються в місцевих архівах тих міст де колись були верфи. Іноді в шкіряних футлярах просто на вулиці. Сайти верфей закриваються. Ніби гаснуть зірки. Весь час коли я копав в мене було відчуття що чую затизаючий шепіт людей що колись жили. "Загадкова смерть стюардеси, сьогодні в ванні було знайдено тіло молодої стюарлесси на лайнері такому то" І за цим історія Я вивчив як працювали вахти. Як уродженці сходу займали свої місця на мостиках гордих лайнерів, як ставали капітанами і це було гордістю для цілих країн. Які назви Орієнтал Лайн, P&O лайн! Які кораблі! Для мене на завжди потускніла Голуба лента Атлантики - це був просто спринтерський забіг. Лувр поверх скотовозки. А східні лайнери це були житла куди людина заходила і на місяць життя! І це були не єєемігранти, а чиновники, бізнесмени, культурні діячі, кваліфіковані майстри - справжня працююча суть європейської цивілізації що пізнавала, розвивала і синтезувала схід в світову цивілізацію. Один з ранніх кораблів навіть отримав прізвисько "залізний міст до Бомбею". О Боже, як я якось знайшов книгу мандрівника на лайнері ПіО Вікторіа, один з юбілеїв (ця серія лайнерів вступила на 50 річчя заснування ПіО який співпав з 50 річчям коронації Королеви Вікторії), я щачитувався нею! Як пасажири робили ставки хто вгадає скіки миль пройде лайнер за добу- лайнер тримав стабільно 15у відносно води, але ж вода не стоїть на місці і тому пробіг по карті завжди різний! Як вони описували мандрівки по містам зупинок, на лайнері в цей час приймали вугілля, а потім відмивали лайнер від вугільного пилу. Недарма якраз ПіО придумала і розвила круізне судноплавство. Та що там... Це можна писати безкінечно. Я підготовив статтю про історію класичних лайнерів преміум класу ПіО лайн з 1880 по 1900, а другу про історію двох SS Himalaya від ПиО (перша приймала участь в Кримській війні, а була потоплена в 1941 році Штуками, а друга в праці Корбета по Британському флоту ПСВ частіше згадується ніж деякі дредноути) і їх не прийняв жодний історичний журнал. Бо не цікаво... Це ж не Тітанік, не блю рібанд, не Бісмарк і не Тигр... Або мегазброя Нацистів...
Чесно кажучи я був тоді в депресії і їхав в поїзді в рідний Бердянськ. І от прибувши, я вийшов з поїзда і... І раптом побачив знак ПиО ферріз на одному з контейнерів що був на платформі вантажного потяга, знак який був таким де як і в ті часи які я вивчав. Відчуття чогось містичного що скоро відбудеться затопило мене. І от вечіром того дня тралч англомовний ВМІ інет я наштовхнувся на "план перебудови HMS Alsatian, HMS Orvieto, HMS Teutonic в авіаносці" Колись в тій давно забутій альтернативі я їх вирахував як одних з кандидатів! Крис Уроборос таки наздогнав свій хвостик, вигадане зійшлось з реалом. І я почав рити цю історію потихеньку витаскуючи на світ всю історію. Це був досить довгий, але цікавий шлях. В ході якого матеріали підняті мною навіть змінили англомовну вікіпедію:)
Ітог ось там на сторінці Євгена Пінака. Читайте, насолоджуйтесь. В такому обсязі всю цю історію ви не прочитаєте ні де.
Такі діла.
https://eugen-pinak.dreamwidth.org/69177.html
Максимально зжато, максимально без банальних повторювань історія HMS Invinsibl

І в якості бонуса.

Інвінсібл в Фолклендському бою.
Рапорта про стрільбу і пошкодження.

Extract from ADM 137/304, Battle of the Falkland Islands, National Archives, Kew.

Enclosure “C” to letter No. A1/4 of 18th December 1914.

DAMAGE CAUSED TO H.M.S. INVINCIBLE BY GUN FIRE, IN ACTION OF 8th DECEMBER 1914, WITH REMARKS AS TO GERMAN PROJECTILES.

(1) Amour plating on starboard from stem to No. 10 station at water line fractured and distorted; framing and plating behind armour fractured and distorted; framing and plating behind armour fractured and bent inwards; stem casting fractured; No. 10 bulkhead buckled, compartment above lower deck flooded - Caused by 8.2 inch shell bursting on armour at No. 4 station.

(2) Port bow at station No. 17 armour plate dented, rivets and margin angle of No. 17 bulkhead shorn off and bulkhead buckled girder rivets shorn off, by shell bursting on armour belt.

(3) Top plate armour struck by (?) shell at 68 station, starboard, tearing of part of the covering plate.

(4) Bulkhead margin angle rivets shorn off at station No. 81, starboard, above lower deck in wake of side armour, due to shell bursting on amour belt.

(5) Starboard side plating at middle of Ward Room holed by 8.2 inch shell which burst, completely wrecking and destroying everything in Ward Room, bursting up deck above, and holing deck under, also all bulkheads, coal shoots, stanchions and funnel casings near, and bulging ship's side.
Shell burst two feet inside skin plating, no fire caused, but devastation extraordinary.

(6) Side plating and frame blown in at station 89 - 90 main deck, starboard side, by 8.2 inch shell burst, which also wrecked mess gear in stoker’s messes, and holed casing to boiler room.

(7) Side plating immediately below armour belt holed, about 4 feet by 2 feet at top streak, having fracture extending through adjacent plate under. Frame behind blown away at Station 115 to 117 port side. Bulkhead No. 115 buckled and dented; caused by 8.2 inch shell exploding just inside plating, flooding No. 5 lower bunker.
The fragments of shell are large, and rather present the aspect of a partial rather than a complete burst or detonation. The coal was washed out of the hole by the sea, until its level came well below the hole.

(8) Forecastle deck holed by 5.9 Inch shell bursting at Fore Dynamo Hatch, destroying hatch coaming, deck plating, and girder under, also splintering mushroom top and tearing away ventilation trunk beneath.

(9) “A” turret apron holed by blast from detonating 5.9 inch shell which struck turret armour between guns.

(10) No. 1 boiler room ash hoist hit by 5.9 inch shell which entered through forecastle deck starboard side and on bursting in Admiral's lobby holed mast, strut, spiral ladder, and upper dock, plating, and all adjacent bulkheads.

(11) Ward room pantry, No. 8 cabin, and adjacent screen bulkheads wrecked by 5.9-inch shell which burst on entering through forecastle deck. Upper deck plating under also holed.

(12) Forecastle deck and ships side holed by 5.9 inch projectile which entered through deck before “P" turret, port side, in No. 7 cabin and passed out without bursting.

(13) Forecastle deck and ships side holed by 5.9 inch projectile which entered deck above Chaplain's cabin, going through Paymaster’s cabin - wrecking furniture and money chest - and passing out without bursting.

(14) Forecastle deck at port side at station 85 to 87 badly torn and holed by 8.2 inch shell which burst on entering deck, tearing away girder and beams and holing extensively upper deck under; holing watertight bulkhead and door, funnel casings, drinking tank, and damaging money chest, also smashing port fore coaling derrick and riddling superstructure side plating. Some splinters holed the top of forward funnel, and boat on booms.

(15) Starboard bower anchor grazed by projectile, which cut out piece of anchor crown.

(16) Starboard strut to foremast at No.1 4-inch gun house struck by 8.2 inch shell which entering strut from starboard side, bursting inside strut, tearing away 10 feet of port side of strut, and also after end and side of gun house, riddled and distorted fore funnel extensively, and shattered ladder to bridge deck.

(17) No.2 4-inch gun starboard. Struck by capped amour piercing 8.2 inch shell which broke gun at middle, destroyed gun shield and holed deck under, distorted gun support, passed through forecastle deck wrecking painted canvas room, passed through upper deck and screen bulkhead to Admiral’s storeroom, port side, in which it was found unexploded in a cupboard. The cap was knocked off at No.2 4-inch gun, and point of shell slightly damaged. Shell has been opened and closely examined on board and will be sent to Woolwich.

(18) After Conning Tower support partly blown away, fresh water gravity tank holed and helm signal gear damaged by 8.2 inch shell which burst on entering conning tower support from starboard.

(19) Sick Bay wrecked, and ships side, main deck, watertight bulkhead and door holed by burst of 8.2 inch shell which entered Sick Bay through Upper Deck from starboard at ventilating trunk before “X” turret port side.

(20) Canteen wrecked, deck under and above holed, scupper pipe and vent trunk blown away by 8.2 inch shell which burst on entering upper deck abreast “X” turret starboard side, and splinters of which holed sailing launch extensively.
The canteen was nearly full of groceries at the time.

(21) Prisons wreaked, decks above and under, and watertight bulkhead and door holed, fire main pipe holed, which caused electric store be flooded also fresh water stowage tank, port, caused by 8.2 inch shell bursting on entering from upper deck.

(22) Seamen's heads partly wrecked by 8.2 inch shell which destroyed girder and beams to deck on entering from upper deck aft, also holed over paint shop which was flooded from damaged fire main pipe.

Дополнение от предоставившего отчет:

(23) There was a 23rd hit not included in the official post-battle report as it was only discovered in Gibraltar Dockyard the following January. Unfortunately I can’t find the official report I originally read regarding this hit, but the basic details are that an 8.2-inch shell fell short, spun around upon entering the water and adopted an underwater trajectory which caused it to enter backwards through the hull plating below the belt. It passed through a 13 foot wide coal bunker before being stopped by the torpedo bulkhead shielding a magazine. It hit with enough force to dent the bulkhead. Whenever I do come across the official report, I will try to remember to edit this post to add it in.

Damage to deck also caused from blast of “P” and “Q” turrets, deck beams being distorted and planking broken across extensively.


The capped 8.2 inch shell that was recovered complete has been carefully opened and examined; it appears to be filled with T.N.T., and as its design, and the method of filling and fusing may present new features, everything will be sent to Woolwich for inspection. The angle of descent of this shell as measured by the line of holes made the various in the various decks is 48˚.

Several different types of projectiles were fired, and portions of at least one nose fuzed shell was recovered.

Most of the effective shell appear to have detonated and the pieces of shell vary in weight from about ½ an ounce to two or three pounds, and several complete base plugs have been found with threads completely stripped.

The shell which penetrated No. 5 bunker appears to have broken up, and not burst, after passing through the bottom plating, as the pieces recovered are not large and all show crystalline fractures.

The caps of two 8.2 inch shell and one 5.9 inch shell have been found.

The incendiary effect of the shells was small, this was particularly noticeable in the Ward Room where all the furniture such as sideboards, sofas, chairs and tables, was split to fragments. There was however no trace of fire other than a deposit of black smoke on everything. In no case did paintwork catch fire.

The shell which hit the starboard strut of the foremast caused severe blast to be felt in the control top. The blast appeared to pass up the inside of the strut and into the mast, for it blew open the door leading into the control top, knocked the control officer down, unshipped the Mk. VI Dumaresq which was well fastened down, and also rendered the Rate Transmitter useless.

A considerable number of shell, generally 5.9 inch did not burst at all.

The fumes from the shell were black, choking, and of a sweet taste.



FIRES SUSTAINED IN ACTION OFF FALKLANDS ISLANDS

INVINCIBLE

Enclosure “B” to letter A1/4 of 18th December 1914.

FIRES IN ACTION

On the whole fires were few, and trivial, but one serious fire in the Sick Bay was put out by prompt measures.

Several small fires occurred in the funnel casings, due to hard steaming. The soot and the paint on the casings smouldered and smoked, and in one or two cases burst into flame.

One effect of the enemy’s shell was to extinguish the auxiliary lights and so add to the difficulties of getting about at a fire.

The respirators recently supplied were of great use and were used wherever a fire occurred; they became stained and useless after serving out, and a much larger supply is needed.

The fire in the sick Bay was due to some beds catching alight and causing a very dense smoke which was drawn into the Port Engine Room by the fans; the fire was unapproachable on account of smoke until men using respirators and dressed in fearnought, sea-boots, and leather gloves, got to work and quickly had it under control, in some cases they had to crawl along the deck to get more air.

An oil fuel filling pipe passes through the Sick Bay and this was fractured, so that a few gallons of oil drained out of the pipe and might have accentuated the fire, but the latter was got under before the oil became heated.

The fire mains were allowed to run in different parts of the ship and this in some respects is a menace, as the enemy’s shell fire, as well as breaking several mains, caused so many large and small holes in the decks and injuries to several watertight hatches and doors, that several compartments filled with water.

In general although the shells burst well and created great havoc, they were not incendiary to any degree, and in no case did paint catch alight. A number of small fires amongst bags occurred.

Recommendations: Each section of Fire Brigade should have:

(i) A respirator for each man.
(ii) Spare hoses and branch pipes.
(iii) Repair outfit for burst mains.
(iv) Candles and lanterns.
(v) At least one man dressed in a complete suit of fearnought, and wearing leather sea-boots and gloves.
(vi) One or two whistles for scouts.

GUNNERY NOTES AND EXPERIENCES IN ACTION OFF FALKLAND ISLANDS: INVINCIBLE

The most immediate results of the experience obtained in the Action off the Falkland Islands has been gent in my telegram No.28.

The "INVINCIBLE" and “INFLEXIBLE” fired a greater number of rounds than has been used in any previous action, and attention is called to the detailed report made by the Captain of “INVINCIBLE”.

Ever since I hoisted my Flag in the “INVINCIBLE” there have been continual partial failures which have had to be dealt with by the Ship's Staff; fortunately nothing serious occurred during the Action but the general fittings cannot be considered entirely satisfactory.

2. I fully concur with the Captain of “INVINCIBLE” submission for an improvement in the arrangements for embarking ammunition as detailed in "INVINCIBLE's” letters of 6 February 1914 & 4 June 1914, and referred to in Admiralty Letter G. 14363/14/9271 of 21 April 1914 and telegram No. 9 from Admiralty G, of 8 July 1914 to the Commander-in-Chief Portsmouth.

I would also submit that the approved alterations to the Hydraulic Machinery mentioned In Admiralty Letter G. 9779/14 24148 of 3 November 1914 may be taken in hand at the earliest opportunity.

FCD Sturdee.


Enclosure “A” to letter No. A1/4 of 18th December 1914.


GUNNERY REMARKS

The following remarks are forwarded very fully as it is thought there may be many points of use and interest.

I consider that firing "P" and "Q" turrets across the deck is a mistake, and except in an emergency shall not permit of It in future.

On the whole I am of opinion that Director Firing would have been most valuable; every endeavour was made to avoid hampering the Fire Control by funnel smoke, and with small success.

At no time during the action was my view of the enemy from the Conning Tower obscured in any way, but the after turret, and at times the midship turrets were very much hampered. From time to time for short periods only, was the Fore Control hampered.

“A” Turret:

The jar of the left gun firing caused the breach control lever of the right gun to jerk over to close, with the result that the breach closed before the spoon tray was clear. The rear corner of the spoon tray indented the obturator pad and was between breech screw and the rear side of the mushroom head, so that, the breach could not be worked till it was cleared. A spare obturator and lock were shipped, but the gun misfired at intervals owing the vent stalk being slightly bent.

Delay of 30 minutes was caused to the right gun by this accident.

The turret was hit between the guns and the explosion caused the apron to be pierced and considerable blast was experienced in the working chamber. The apron being bent down acted as a brake, and stopped the turret from training. This defect was quickly overcome.

The fuse cap of a lyddite shell dropped down the trunk and got underneath the right main cage. The right cage on descending, could not, in consequence, free the interlocking gear and allow the shell and cordite doors to be opened. The right gun was put into secondary loading, projectiles being taken from the working chamber shell bins, and the cordite up the auxiliary hoist from the handing room. The Gun loading cage being used as before.

The cap came off when a shell was being rammed from the main cage into the gun loading cage. The accident occurred just before the end of the action.

The air blast pipe on the gun was shaken out of its slip, and was broken by the recoil. The left gun had to cease fire as the turret was filled with suffocating smoke. A new flexible pipe was rigged, but by the time this was done "Cease fire” had been ordered.

This was the only hitch of any kind which occurred to the left gun which fired 109 rounds.

“Q” Turret:

The left breech 'became difficult to open, and had to be assisted by levers; probably due to a tube becoming bent through not being properly inserted. The link actuating lock was slightly distorted. As the gun was still in action no immediate action was considered necessary.

Securing pin of locking plate of tilting gear of right main cage sheared with the result that the projectile tray tilted slightly and fouled the tip of the waiting tray.

The blast from “P” turret when "P" turret was firing starboard was severe and made communication with sight setters by voice pipe very difficult owing to deafness.

“P” Turret:

The pin securing the clutch connecting the shell and cordite rammers shook out, with the result that the shell rammer went forward without the cordite rammer. It was quickly replaced.

The cordite occasionally jammed in the gun loading cages owing to the cordite levers jamming out of centre. The cages were sent to working chamber and quickly cleared. As this jam had occurred on previous occasions the flash doors on the gun loading cages had been previously taken off to facilitate the clearing of a foul cage.

A nut falling on the flash door in the gun loading hoist prevented the door opening fully with the result that the gun loading cage came down on the edge of it bent it. It was quickly straightened, and the gun only out of action for a couple of minutes.

Severe blast was experienced when “Q” turret was firing port side, Gun layers, Trainers, and Sight setters were deafened, dazed, and had their heads banged and against adjacent projections. Trainers had to be relieved constantly as they were too dazed to train on the enemy properly. Orders in Gun-house had to be shouted in men’s ears as all were deafened.

“X” Turret:

Shortly before ethe end of the action the intercepting valve of the working chamber transfer rammer of the left gun failed to allow the pressure to get to the rammer control valve. This was due to the adjustable connecting rod shaking out of adjustment.

The shell and cordite were transferred from the main cage the gun loading cage by hand till the end of the action.

General Remarks on Turrets:

A large quantity of water was used by the wash-out squirts, and leaks, but it was not necessary to use salt water. Pressure appeared to be rather low occasionally, and this fall may have been due to all the turrets being fired and guns all run out more or less at the, same time.

All three pumps were in use.

The turret machinery worked well, and no breakdowns occurred beyond those mentioned in the detailed report on the turrets. No breakdown of a serious nature occurred, and all guns were in action at "Cease fire".

The air blast was very satisfactory, and the air flasks in the turrets did not have to be used at all. The fitting of the system of using air pressure from the ship's main ring was only completed by the ship’s staff two days before the action. The air pipe of the left gun of “A” turret breaking showed clearly the vital importance of the air blast to clear the guns of smoke. There are practically no means for gun smoke to escape from the turrets; and the failure of this air blast quickly put a turret out of action.

Fire Control Installation:

The Fire Control worked well, and no portion of the electrical fire control ceased working during the action except the Rate Transmitter in the Fore Top which was blown off its brackets and rendered useless.

A certain amount of damage was done to the voice pipes. The 3-inch pipes from the Fore Top to the Fore Transmitting Station were crushed in by an 8” projectile just above the transmitting station. One of these , however, could be used, and was used for control during the last two hours of the action.

The majority of the temporary flexible voice pipes leading into the Conning Tower were destroyed by the explosion of a shell which hit the starboard strut of the foremast on the level of the Conning Tower. The blast from this shell knocked the Control Officer, and several men in the Fore Top down, tore the Mark VI Dumaresq from its platform, and knocked over the Rate Transmitter in the Fore Top putting it out of action.

Two 3-inch voice pipes were broken just under the control top, and squashed flat, probably by splinters.

Range Finders:

Fore Top Range Finder was in correct adjustment previous to the action, but was found to be much out shortly after fire had opened.

Range taking was impossible during the greater part of the action, due to funnel smoke, gun smoke &c.

Range finder was on several occasions covered with spray from shell bursting short and sending up quantities of water into the Fore Top.

“A” turret reports - Range taking was most difficult. Owing to great range and elevation of guns, the muzzles fouled the range finder.

Glasses were continually obscured by spray.

The use of lasin on the glasses was found very effective.

"P” turret reports - Range taking practically impossible owing to smoke chiefly from funnels.

“Q” turret reports - impossible to use the range finder during the long period of smoke interference.

“X” turret reports - Range taking was impossible owing to smoke from our own ship.

General - Some means should available to clean spray from range finder windows, without sending men on top of the turret. It is thought that a 6-inch round hole might be cut in the roof of the turret under each window, so that a man can put his hand up and wipe over the window.

Control of Fire:

Fire was controlled from the Fore Top generally, but on three occasions turrets had to be put into local control, on one occasion primary control from “A” turret was resorted to. These periods only lasted for two or three minutes each, and were due to the target being entirely obscured by funnel smoke from the Fore Top.

During these periods the turrets report that they had great difficulties firing, and that spotting was practically impossible.

During each lull in the action “Check fire" was ordered from the Fore Top to all turrets, and opportunities were taken to make good minor defects.

The control of fire was generally most difficult due to the following causes:

1. Funnel smoke, and gun smoke from our own ship, which at times completely obscured the target.

2. Spray from short shot occasionally covering all glasses with salt water.

3. Considerable shaking of the mast whenever “A” turret was fired – this was chiefly due to the starboard strut of the foremast being much damaged.

4. Spotting voice pipe to Fore Transmitting Station being put out of action; the pipe that was being used was also crushed, and orders had to be shouted down and constantly repeated.

5. Dumaresq and Rate Transmitter being knocked down, made it necessary to shout rates down the voice pipe.

6. The Control Party in the Fore Top were twice knocked down by blast of bursting shell, but no one was injured.

7. Considerable spread of our own fall of shot, apparently due to the Gun-layers and Trainers of “P" and “Q” turrets being much dazed by blast when turrets were fired across the deck, and also to the laying being (reported by all Gun-layers except “A”) very difficult owing to own funnel smoke, and also splashes of enemy shell falling short.

8. Great difficulty in keeping the shot on the target, due to the rate constantly changing. This appears to have been due to the enemy zig-zagging, and at the long range these alterations of course, in and out, I could not be detected by eye or by rangefinder. This zig-zag appears to have been at least two points each side of the enemy’s normal course, and the alteration of course to have taken place every three or four minutes.

9. The range was generally 12,000 to 14,000 yards. Fire was opened at 16.000 yards with the guns at their maximum elevation.
Except at the close of the action the range was outside 10,000 yards.

10. It was often very difficult to see overs, or hits, unless a bright flame accompanied the hit. This was especially the case Towards the end of the action when there was some mist.

Miscellaneous:

1. A number of pins of caps of lyddite shell were very difficult to remove probably due to the transfer rammer in working chamber bearing on the caps when ramming the shell into the gun loading cage.
Special hooks had to be made for these pins, and pliers were also provided.
Some pins could not be removed at all, and shells were fired with their caps on.

2. Total number of 12” rounds fired 513.

3. The only damage consequence to the gunnery equipment of the ship is that done to No.2 4-inch gun, starboard, which was cut in half by a shell. The other damages to guns and mountings are all of a trivial nature, and can be repaired by ship’s staff.

Arrangements for embarking and readjusting ammunition.

At the end of the action the following amount of ammunition remained in the four turrets:

“A” 12 rounds.
“P” 112 rounds.
“Q” 104 rounds.
“X” 29 rounds.

It therefore became urgently necessary to equalise what was left as quickly as possible.

The rearrangements for embarking, and therefore for making the above mentioned re-adjustment of ammunition are however badly designed, very slow, and not without danger, and it is urgently submitted that the proposals put forward in “Invincible’s” letters of 6th February 1914 and 4th June 1914 (referred to in Admiralty letters G. 14363/14/9271 of 21st April 1914 to Commander-in-Chief Portsmouth) may be reconsidered.

“Invincible” will shortly have to embark approximately a ¾ outfit, and in the circumstances of war it is most necessary that this shall be effected quickly and safely.

In a large ship there should be at least four smoke helmets; there being only one in this ship caused much inconvenience, and as a help in entering dense smoke, or fumes it use is undoubted.

Ссиль на першоджерело:

https://www.tapatalk.com/groups/alltheworldsbattlecruisers/invincible-s-falkland-islands-damage-and-gunnery-p-t9043.html#p23129

Велике прохання, для добре володіючи з англійською мовою зробити переклад.
aleksandr-averyanov-1
Мало хто знає, але коли царю Леоніду стало ясно що оборона Фермопіл закінчена, ворог обійшов позицію і подальше утримування стіни не має сенсу, і він вирішив відправивши союзників, залишитись з своїм отрядом, бажання залишитись виказали також триста фіванців - елітний фіванський отряд який давно мірявся славою з спартанцями.
Царь Леонід спробував їх умовити відійти:
- Ми лишаємось щоб трохи притримати персів і дати більше можливості відійти союзникам. А головне щоб загинувши дати символ боротьби іншим грекам. Мене і моїх воїнів буде повністю досить, зовсім не треба ще вмирати комусь. А головне, ви славні воїни, але окрім того щоб вбивать для цієї битви треба вміти і вмирать. Коли діло дійде до цього, ви ж не втримаєтеся і зганьбитесь. Краще не треба- попереду ще велика війна!
Але фіванці твердо стояли на своєму.І Леонід дозволив - бо в цьому і була Греція, новий світ де воля вільної людини нічим не менш цінна ніж воля царя.
І грянула битва.
Спартанці і фіванці бились кожен своїм осередком. Вони відбивали навалу за навалою, а потім спартанці на чолі з Леонідом пішли в відчайдушний наступ щоб прорубитись до царя Дарія і вбити його, але сили були надто нерівні і Леонід загинув, а спартанців відтіснили на пагорбик, де вони і зайняли кругову оборону над тілом свого царя. Неподалік на іншому пагорбі стояли залишки фіванців.
І тоді царь Дарій через глашатаїв звернувся до них. Він сказав що вражен їх воїнським вмінням і доблестю, і що йому жаль вбивати таких хоробрих воїнів і що він пропонує їм здатись і перейти до нього в військо де дуже цінують хоробрих воїнів.
- Ми залишимось з нашим царем. Просто і вичерпно відповіли спартанці.
А фіванці здались.
Царь Дарій звісно використав фіванців щоб ще раз справити враження на спартанців, і провів здавшихся фіванців неподалік від них. Всі фіванці йшли без зброї, але вільно без пут. Раби допомагали тим кому було важко йти, тих що не могли йти несли на ношах, а головне їм підносили і підносили воду, яку ті пили і не могли напитись...
І спартанці дружно зареготали, вони сміялись і підстрибували роблячи непристойні жести, натякаючи на гомосексуальні звички священного отряда. "Ми ж вам казали- ви не зможете!"
Свідок потім писав- залиті своєю і чужою кров'ю, переранені, в розвалених обладунках, а деякі і без них, практично без зброї яка просто розвалилася не витримавши такого боя, з умбоном розбитого щита в одній руці і уламком списа, а деякі навіть просто з камінням в руках, вони сміялись і улюлюкали і були неперевершено прекрасні.
А потім прийшла смерть.
...

Царь Дарій проявив неабияку заботу до священного отряда. Їх підлікували, обсипали золотом, дали зброю, титули і звання. А через деякий час відпустили назад в Фіви щоб вони розповіли про могутність, благородство і щедрість персів. І Фіви перейшли на сторону персів і були їх союзниками до самого кінця, коли під Платеями об'єднані сили вільних людей Греції, на характері, з ім'ям Леоніда на устах буквально розірвали багато чисельно переважаючу армію персів і їх союзників, так що залишки збіжали з Греції назавжди .Фіванців звісно простили. Старе місто, батьківщина Геракла, але, як говориться "осадочек" залишився. І потім, через багато десятків років і вже в зовсім іншій Греції, коли Фіви знов опинились не в тому таборі, всі грецькі поліси дружно проголосували за винищення Фів. І місто знесли, а жителів продали в рабство.
Так і завершилась історія старого грецького міста Фіви, Батьківщини Геракла...
А потім і Спарти не стало і Греції, і йшли віки, і мінявся світ, і воїни йшли в битви, і звитяга змінялась підлістю і навпаки. Але полум'я ідеї що вільні люди сильніші за орди рабів, що воля вільної людини має цінність не менше ніж воля царя, не згасло. І маю надію не згасне ніколи, бо завжди знайдуться вільні люди, що скажуть черговому тирану на вимогу скласти зброю - "Прийди і візьми". І переможуть, навіть якщо вороги пройдуть по них.
І все буде Україна!

Особлива подяка Борису Роженко https://youtube.com/@wildfoxfilm?si=nc3zp_vhPvpQN3e1 за натхнення!
image

Римляне були жадібними, наглими і наполегливими. Тому як тіки троха оговтались почали нагібати сусідів. І досить швидко загарбали увесь сапожок. Але хотілось більшого. Поряд була нація купців шмекерильщиків і римляни вирішили забрати їх бізнес. З трьох спроб їм це вдалось і вони зовсім береги втратили ще і натренувались. Тому пішли бити Древніх Греків. Древні Греки досі були охренівщі від того що вони відмочили при Сашку Верховинському, тому тільки слабо поворухнули лівою лапою імітуючи спротив і здались. Тим часом римляне проковтнули залишки імперії купців, і пішли загарбувати залишки бардаку що утворився на Сході після Сашка.
Але зовсім поряд з Італією жили войовничі галли. Колись вони знатно натягували римлян, так що ті навіть гусей мобілізували щоб хоча б відкупитись. Але тепер римляне вирішили що і галлам можна натовкти пику забравши в них всяке збіжжя і рабів ну і просто землю. Галли були дуже войовничі але чомусь зливали катки в одні ворота і швидко злились.
Але незабаром з'ясувалось що галли були такі втомлені бо вони тримали від вторгнення в Європу орду кончених звірів германців і що римляне таки прокивиряли дамбу і в дірку ломанувся потік германців і втопив імперію.
На тому Рим і скінчився.
images-2025-02-18-T140411-191
Такі справи.
Підзаголовок.
Сідайте по зручніше, зараз ви узнаєте те, що думали що знаєте, але в дійсності не знали.
david-i-goliaf-2Ітак 1 Саула 17
Давид і Голіаф

1 Якось филистимці зібрали своє військо, аби розпочати бойові дії, та оточили Сохо, що в Юдеї. Вони отаборились між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

2 Саул також зібрав Ізраїльське військо. Вони вишикувались до бою проти филистимців в долині Ела (Дуба ).

3 Отже, филистимці стояли на пагорбі з одного боку, Ізраїльтяни ж стояли на пагорбі з іншого боку, а між ними була долина.

Спробуємо для початку дати історичну канву для розуміння що ж там відбувалось і чому ізраільтяне з іудеями щось не поділили з філістимлянами і хто це вообще такі.
Одразу скажу, що ці події є заключною частиною грандіозної історичної події яка зветься Катастрофа Бронзової доби. Цей історичний катаклізм зніс всю навколо середземну культурну общність часів епохи бронзи погрузивши людство в темну епоху з деградацією цивілізації в усіх аспектах від популяційних, до технологічних і культурних. Більшість міст зникнуть, багато які назавжди, щезне писемність. В основі катастрофи були многофакторні зміни одної з яких були кліматичні аномалії що призвели до різкого падіння врожайності. Що в свою чергу мало наслідки в повстаннях проти влади, і стихійні міграційні процеси коли цілі народи йшли на нові для них місця в надії знайти врожайні території щоб врятуватись від голодної смерті. Те що там вже хтось жив мало кого хвилювало, якщо їх можна було перемогти військовою силою.
Найбільш стабільним лишався Єгипет. Ніл основа харчового достатку так же розливався даючи життя цієй особливій цивілізації. Але звісно це визивало надії у інших народів. Десь в ті ж часи Моісей(в перекладі з Древнє Єгипетської Син, а чий, то хто зна) вивів з Єгипту залишки гіксосів, потомків понаїхавших колись в Єгипет представників багатьох семітських племен, так понаїхавших в свій час що замалим не загарбавших весь Єгипет і тільки грандіозними зусиллями влади центрального Єгипта навала була розгромлена, частина винищина, частина ізгнана, а частина обращена в рабів. От останніх і вивів Моісей на довгі роки щезнувши з історичної сцени розчинившись в Сінайській пустелі.
А тим часом сталася перша проба захоплення квітучої долини Ніла. Так називаємі "народи моря" спробували прямою атакою загарбати вожделенні землі. В контексті нас мало цікавлять інші племена окрім одного - тих що єгиптянин називали пілістим, або пелештим. Сучасні історики досить однозначно впевнені що це були пеласги, ті самі мікенці Ілліади. Нестача харчів і бунти зірвали еліту в пошуку нових земель. Але атака не вдалась, древня цивілізація ще раз показала вовчі ікла. Пелісет, або фелісет в тій ситуації зробили ідеальний дипломатичний маневр, нанялись на службу до Єгиптян і допомогли їм відбити інші спроби народів моря. Взамін Єгипет дав їм землі на схід від долини Нила вздовж берега Середземного моря. Плата була досить номінальна. Єгипет ці землі вже не контролював, та і жили там Хаанеяне, але маючи гарантію нейтралітету Єгипту Мікенці, а нині фелисет знали що робити. Висадившись вони захопили декілька хаанеянських міст поселившись в них самі. Бінго!
Здавалося б.
І тут з сінайської пустині вивалився богообраний народ сплотившийся і окрепнувший довгим скитанням. Досить швидко розібравшись з хаанеянами ізраільтяне вперлись в філістімлян, як вони їх називали і почалась багаторічна тусня з перемінним успіхом то тієї то іншої сторони.
І от коли ми зрозуміли контекст перейдем до конкретного твору.
Одразу скажу, дуже цікаво читать настолько древній і в той же час досить точний і правдивий документ. Особливо коли добре знаєш особливості биту і зброї тих часів, моменти коли ти раптом осознаєш те що не побачили тисячоліттями ті хто читали це до тебе... Але продовжим.
Як ми знаємо к моменту цих подій військо ізраілево і іудейське вже мало повністю цивілізований вигляд, т.є доспехи, списи, шіти мечі.
Ітак как я розумію жодне з військ не мало явної чисельної переваги. І не поспішало починати бій. Перемога в такому випадку досить оманлива, та і навіть перемоги в кривавій битві можеш стати здобичу якихось інших претендентів на землі обетованні так як втратив силу. І от Філістимляне пригадали старий звичай з поєдинком двох воїнів по ітогу якого програвша сторона заключає договір в слабому статусі. В часи Мікен це була звичайна річ- нащо класти людей якщо все можна вирішити так?
І от ві Філістимлян вийшов Голіаф. Не буду приводити його опис бо там явно принцип добре озвучений Гендальфом(в екранізації) добре діло не гріх і прикрасити! Хоча серед індоєвропейських мікенців реально були велетні для тих часів коли середній ріст коливався в межах 150-160 см, в могилах мікенців знаходять скелети людей ростом 175-180см! Вкажу тіки що це був класичний воїн герой в повному доспіху.
scale-1200-4
1716484284274237813
Але дещо цікаве можна і там знайти. Наприклад щіт який ніс щітоносець.
scale-2400 Це явно великий башеноподібний мікенський щіт, з яким по реконструкціям дуже незручно воювати, а от мати його поряд як прикриття від метальної зброї- корисно.
scale-1200-6
Мідні доспіхи товщиною в міліметр досить добре захищали але зовсім не були непроникними для стріли з бронзовим або і залізним наконечником. А ворог міг і розщедритися на такі трати щоб винести такого супротивника.
Так що підготувавшись як міг Голіаф виступив запропонувавши комусь з ізраільтян двобій.
Одразу скажем що діло не заладилось. Ізраільтяне якось не спішили виходити на двобій з закованим в мідь професіоналом та ще і обдарованим природою.
І так продовжувалось сорок діб (про те чому сорок це не чотиридесят і що мається на увазі якось потім)
З іншого ж боку з'являється Давид. Майбутній славнозвісний цар Ізраілев, а поки сьомий син в сім'ї, молодший, на службу не призивався, судячи по тексту волонтер помічник в службі МТЗ. Хоча там теж схоже є сліди більш пізніх правок, бо він як би в війську не був продукти завіз і повинен був їхати назад, але потім буде сказано що меч і голову Голіафа він поклав в своєму шатрі! Ой щось не чисто там! Потім йде малоцінне художнє повествовання як Давід напросився і як Саул дав йому доспіхи від яких Давід відмовився. Цінно тільки те що Давід завірив що в довгі часи пастушества він набив такий скіл, що якщо лев забирав ягньонка Давід йшов вбивав лева і забирав ягньонка.
Але цінність цього епізода така собі бо далі коли Давід вальньот Голіафа Саул буде питати, а це хто вааще?! То єсть вся ця сцена це явно перенос пост розбірок, де Саул досить резонно міг питати, єблан, а якби ти загинув ти наслідки собі уявляєш?!
Тому перейдем до самої туси.
Як сказано, Давід в струмку вибрав п'ять каменів (звісно потрібного розміру і форми) поклав їх в пастушью сумку як в сагайдак. П'ять... Свої шанси якщо щось піде не так він явно оцінював досить тверезо.
І от головне- взявши посох і пращу пішов назустріч строю Філістимлян. Для подальшого розуміння що відбулось важлива найменша деталь. Голіаф каже Давіду- нащо ти йдеш на мене з палкою як на собаку. Нажаль в мене нема женевської біблії де дан не адаптований переклад і там трохи інше- нащо ти йдеш з палкою і мотузкою як на собаку. Дійсно є такий спосіб лову собаки чи невеликого звіра, палка, на кінці мотузкова петля, яка накидується звіру на шию, петля затягується, звір безсилий, добратись до мисливця він не може бо палка не пускає, збіжати теж. Ось за це знаряддя і прийняв зброю Давіда наш воювака Голіаф.
І це була трагічна помилка.
images-78
pic-134
image
А діло в тому, що на фресках єгиптян іноді зустрічається цікава зброя- древкова праща. Палка з ложкою на кінці якою метають камені під час висадок на берег. Нажаль я не зміг знайти ці зображення в інеті, в розбитому домі на розбитому компі вони були. Нажаль. Досить легко уявити, що такі пращі пройшли звичайну еволюцію і ложку замінила праща, як на катапультах що ще підняло силу з якою посилається снаряд. Таких зображень нема, або скоріше ми просто не ідентифікуємо таку зброю на фресках, бо не знали що шукати. Кстаті в середні віки така зброя знов на невеликий час увійде в моду. Цікаво що таку пращу використовували при висадках, що логічно бо в доспіхах висаджуватись ризиковано, а одоспішений оборонець берега може зупинити багато легко одягнутих десантників. Вибити таку ціль і було скоріше за все ціллю ПТР древнього світу.
fustibalis
І зараз ця ПТР була в руках хороброго юнощі, якраз проти підходящої цілі. Цілі яка зовсім не чекала того що далі відбудеться, розбіжавшись для ще більшої енергії пострілу Давід вистрілив з ручного требюше смертельний снаряд. Звісно ні спрятатись за щіт, ні просто уклонитись від швидкісного снаряда Голіаф не встиг, бо нічого подібного не очікував...
А потім Давід взяв меч Голіафа, добив супротивника і відрубав голову в знак повної перемоги.
Цей меч пройде з Давидом все його звивесте життя з злетами, падіннями, славою і позором...
Так що можна сказати- вивчайте вашу зброю, оволодівайте єю, тренуйтесь з нею, вивчайте тактику ворога, і тоді навіть найтактикульніше упакований ворог паде від вашої руки.
А ізраільтяне з іудеями на психічному підйомі такої перемоги, наваляли філістимлянам добрих люлей і пограбили їх лагерь. Але звісно далі були і битви і перемоги і поразки і так воно і тягнеться аж до сіх часів.
Отакі діла.
IMG-20240626-041557
🏹 Нев'януча слава

Десь уже пів року я вмираю зі сміху дивлячись на цю гіфку (я психічно нездоровий). Тільки тепер наважився дослідити і розповісти суть жарту. Під зображенням глибоко сконфуженого кота написано *ḱléwos n‌dʰgʷʰitom — реконструйована праіндоєвропейська сполука слів, що означає "нев'януча слава". "Нев'януча слава" — це мем не лише завдяки задротам в телеграмі, а й завдяки кочівникам у Європі.

Праіндоєвропейські племена, які розмовляли праматір'ю всіх сучасних індоєвропейських мов (праіндоєвропейська, ПІЄ), мали окрім мови й міфології якусь свою поетичну традицію. На жаль, вона не збереглася в записах, але завдяки її відголоскам у різних мовах і культурах Європи ми можемо реконструювати її поодинокі елементи. Ідеться про поетичні формули (в англомовній літературі часто stock phrases), які європейці використовували багато тисяч років тому. Так само як етимологи реконструюють слова, так вони реконструюють і ці крилаті вирази.

Першою із таких відкритих поетичних формул і була "нев'януча слава", або *ḱléwos n‌dʰgʷʰitom. Її реконструюють головно на основі грецької фрази κλέος ἄφθιτον (kleos afthiton) та санскритської śráva(s) ákṣitam — обидві означають те саме. Вони достатньо поширені в грецькій поезії та ведичних гімнах відповідно. Ми можемо стверджувати про спорідненість цих двох фраз на основі кількох факторів.

- По-перше, кожне зі слів цих фраз є етимологічно спорідненим. Обидва слова ("слава" і "нев'януча") сходять до відповідного ПІЄ кореня.

- По-друге, сам епітет "нев'янучий" є нетривіальним та в обох мовах належить винятково до поетичного вокабуляру.

- По-третє, вони вживаються в подібний спосіб для відображення тієї ж комплексної ідеї. Слава (до речі, споріднена із "слухом" та "словом") була дуже важливою для європейців і стосувалася головно героїчного епосу, як-от Іліади. Вважається, що давні європейці не мали концепції життя після смерті, а тому слава була єдиним способом продовжити своє існування після неї (пор. "вічна пам'ять").

Окрім нев'янучої слави є інші поетичні формули. Найпопулярнішими з них є моє улюблене "колесо сонця" (*sh₂uens kʷekʷlos) і алітеровані "стрімкі коні" (*h₁ōḱéwes h₁éḱwōs). Узагалі їх виділяють багато, але більшість для мене здаються малопереконливими та, можливо, є просто збігами.

Були спроби віднайти рефлекси ПІЄ поетики і в слов'янських текстах. Наприклад, в українському "Слові о полку Ігоревім" деякі дослідники (https://www.academia.edu/8518541/Proto_Indo_European_Poetics_in_Slovo_o_Polku_Igoreve_ ) вбачають залишки таких фраз. Зокрема ідеться про "бръзыя комони" (стрімкі коні) та "искати славы" (шукати слави), яка має паралель у Ріґведі (śrávas iccháti). Чи можна говорити про спорідненість обох формулювань? Якщо й так, то без достеменної впевненості. Деякі збіжності виглядають цікаво. Тим не менше, однозначно стверджувати про їхнє спільне походження як поетичної формули означає лукавити та видавати бажане за дійсне.

Так чи йнак, європейські кочівники полишили за собою для нас немалий багаж поетичної спадщини, яка пережила розпад прамови та тисячоліття переказів. Є цілком очевидно, що різні міфології індоєвропейських народів споріднені (Зевс - Перун - Одін, мотиви перемоги над зміями, культ сонця тощо). Але це зовсім інакше й дуже особливо — наочно бачити цю спорідненість через струни мовних паралелей — які б вони не були натягнені.

*ḱléwos, дійсно, виявляється, *n‌dʰgʷʰitom.
imgres-24
Вообще то люди могут спокойно жить без центральной власти. Как то с соседом договоришся. Особенно если говоришь на одном языке. Много соседей, ну договоришся на тусовке, сходке, вече или как там у еврейов- Муж ее известен у ворот, когда сидит со старейшинами земли. Вот. Но когда все толково(кстати толковище, это оно же), то имеет место быть та самая вторая часть после питайтесь-"размножайтесь". А больше людей, надо больше земли. И рано или поздно вы таки упираетесь в другую успешную общину. И вот тут начинаются проблемки.В итоге весь ранний неолит усеян скелетами с следами боевых увечий и насильственной смерти. Что ещё усугубляется, что своих то покойников сжигали (дабы он возродился опять в роду), а вот чужих хоть и хоронили с почестью (если он придет живым, его можно убить, а что ты будешь делать если он придет МЕРТВЫМ?!(с)) и даже имитировали сожжение(охра, киноварь) но нефиг-нефиг что бы возрождался! Потому у нас много таких костных останков. Есть даже четкие следы геноцида, когда всех членов общины аккуратно убивали. Ну кроме дам конечно- женских скелетов нет. Конечно это- вырезание соседей, занятие интересное, веселое и прибыльное, некоторое время можно даже побездельничать грабанув хавку у экстерминированных. Но в целом путь это был хреновенький. Нужна была система где даже более слабой общине должен был быть предоставлен шанс на выживание. Основным препятствием тут был тот момент, что пара человек может между собой договориться, но вот сотня, нет. Поэтому нужен был представитель, переговорные от имени всего сообщества. Так начали появляться судьи или правильные(от слова править, моя дядя, самых Честных, правил!) люди. Иногда ещё их называют вожди но это совсем не совсем верно. Так как вожди это альфа самцы племени, у развитых народов такое не наблюдалось, ничем особым такой род у развитых народов среднего неолита имущественно не отличался, ну почти. Эти же люди выполняли судебную функцию внутри общины в вопросах когда согласия не могли сходкой дойти. Это до известной степени сгладило остроту вопроса, аднаха далеко не совсем. Если две общины были примерно равны по силе, легитимность договора была под постоянной угрозой. Нужна была третья сила незаангажированная ни к одной стороне, обладающая силой настоять на выполнении договора, и которая бы подтверждала соглашения. И вот тут пришло время атаманов, ярлов, князей которые со своей бандой, на тачанках или чайках, упс, на колесницах и лодках с дружиной вываливались на чужие земли показывали силу, и если хватало ума переходили от грабежей к рекету- вы нас кормите, а мы вам услуги третейского судьи. И это был новый огромный шаг вперёд. И опять заработало "размножайтесь". И вот тут уже начали сталкиваться между собой ярлы или как их там ещё ханов этих обозвать. Опять пошла рубанина в полный рост. Нужны были ханы над князьями. Или ярлы над ханами. Аднаха тупо силовым путем, то есть выяснением кто самый сильный определять главного было тупиково. Нужен был авторитет. Который среди дерзких ярлов заработать было ой не просто. А ведь всем свойственно ошибаться, и нужна была система где даже некоторые ошибки не лишают такого вождя всего авторитета.Нужны были Конунги или короли или каганы.Люди тогда много занимались практической генетикой- они четко знали, что определенные свойства наследуются. Значить у успешного конунга, который заявил свое право править ярлами и подтвердил его, и дети могут унаследовать такое свойство. А если ещё и династия, вау так это золото- ты ставишь править местных "честных" потомка породистых кровей и получаешь мирное время, что бы "кормиться и размножаться". Такое развитие человечество проходило несколько раз, с известными отклонениями и извращениями, но ось вот такая.
На наших землях первые заявки на королей заявили киммерийцы. Скифы обнулили их своими царями- следущий этап, короли над королями. Сарматы им объяснили, что фуфел они а не цари, потом готы, потом хунны давали царей и королей. А вот у поднепрян и туда на запад и к балтике с королями как то не ладилось. Заявки были история сохранила, но они как то неудачно завершали- обнулялись не подтвердив и не зарекомендовав. И вот мы подходим к нашим иероям.
Где то в 9ом веке на земли того, что тогда называли Русью, припёрся крайне удачный авантюрист Олег с погонялом Вещий, то есть пророк долбаный, угадывает что будет. Мужик был явно толковый и умный и резкий. Но не породистый. И что он удумал- раздобыл как то маленького сына Рорика Дорестадского(потомственный конунг, право которого признал сам император!), Игоря, и мотивируя что он его опекун захватил власть в Киеве, обнулив претензии местных претендентов. А Игоря оженил со своей дочкой (Ольгова дочь, мы то и имени княгини Ольги не знаем, крестильное знаем, а вот как в детстве звали Ольгову дочь, х.з.) Что там дальше с бедным сыночком Рорика было-х.з. по крайней мере по хроникам его даты жизни не бьются, то ли Олег приехал в Киев только с перспективой получения сына Рорика, такое может быть если Рорик пообещал отдать какого нибудь из сыновей Олегу в жены дочке, но лишнего пока не было, то ли помер сыночек и ему быстро нашли подмену, такое. Факт что на Киевскую династию авторитет Рорика спроецировался. Святослав и Владимир окончательно подтвердили знак качества, а Владимир так вообще взял титул кагана уже официально. Но надо же как то подключать и соседей. И тут была та же система- дарили из приплода сынка, благо порода плодовитая была, это если местный ярл был слабоват. Или предварительно обнулив местного князя садили своего воеводу с сынком в рюкзаке. Более сильные рода или обнуляли или давали дочку в жены. Или взяв жену из сильного рода, приплод ставили на власть обнулив конкурентов. В самом экстремальном случае вообще было нечто вроде усыновления, когда Рюриковичами признавали деток у которых из оных была только бабка, но они росли в доме рюриковича, так как кто то обнулил их маму и папу. В итоге на огромных территориях того, что ныне зовётся Украина, Белоруссия, и московия правили только князья и короли с знаком качества "рюрикович".
Coin-of-Vladimir-the-Great-drawing-svg
И наша любимая продажная девка буржуазии генетика все это ярко подтвердила. У нынешних потомков Рорика нашлись гены из Шведских краев, причем с общим предком во времена до Рорика, где то видно племянник подмазался, гены проклятущих Р1А причем и из славянских и из сарматских алелей и ген балканский, что я называю трипольским. То есть четыре базовых генотипа элиты наших земель.
Нашей любимой Украины.
Andrey:
Ну що хлопці! Після цього самміту ми офіційно країна 007!

Що ще конкретніше? Все чотко, ми не можемо вас взяти, бо це одразу війна з рашкою. Звісно ядерна. Тому вирішуєте з війною і ми автоматично вас накриваєм зонтиком, що може зара бути більше?!!

Всі бондіани починаються однаково- Бонд отримає завдання після якого йому щось світить. 00 ліцензія на вбивство. Шо не ясно?!(с)

А мені, як історику особливо прикольно іще таке. Бонд, це від індоєвропейського бнд- болото. В англійській це перетворилось на бонд- не засвоєні хащі трудно придатні до життя. А ті хто збігав туди, або поселялись там асоціальні елементи не пристосувавшієся до спільноти, звались бандити. І ці бандити періодично збирались в банди і шли грабувати. Потім зрозуміли що простіше нанятися до феодала усім загалом і сходити з ним когось пограбувати. Такі отряди називались бандера. Щоб їх відрізняти, їм стали давати невеликий стяг. Назва підрозділа перейшла на малий бойовий стяг- Бандера. Звісно ці всі слова в різних містах Європи мали своє відмінне вимовлення. Але в базі от так. Кстаті ото бунд, спілка теж від цього. І бондарі. Ну а слов'яне вийшли від якраз біженців до болота та прирічкових плавнів, що там жили віками, а коли в 300-600 роках був малий льодовиковий період вийшли звідти і захопили ослабівщі цивілізовані території.
Так що точно ми країна Бонд, бандер :)

Всього одне питання, а "бундесвер" теж звідти? 😀

Бунд- союз.

Союзне військо, Германія це ж країна королівств, графств що з'єднались в союз

А бунд, тому що у тих нещасть що вештались по бондах не було феодалів, і коли вони виступали з'єднано то утворювали добровільний союз, що отримав назву бунд, далі це значення поширилось на усі громадські об'єднання

Ще візуалізую, от пливуть по річці купци, іх стопорять і кажуть - з вас мито, а ми за це лоцмана, який знає нові коряги, а ті питають-а ви хто?- а ми стража маркіза Карабаса, от вам печатка для пропуску по його землях, ок нате грошиків. Пливуть далі, лоцман сказав, пока, далі не наша юрисдикція. Запливають, а там плавні, хащі і ватага якихсь покидькив з щітами, списами з жердин опаленних на кострі і кам'яними топорами. Ну думають, все приплили! А ті- здрастуйте шановні, з вас мито, з нас лоцман, бо тут знову русло змінилось, гаплик вам буде! Ну купці, йопта, а ви хто такі?!- А ми Бунд комариної срані, от вам печатка-пропуск на землях усього нашого Бунду!

Так з'явилася Буковина)))

:) Ну це вже занадто, це вже як москалі виводили кабінет з своєї свинособачої мови- зашёл в кабинет и как бы его нет!

Кстаті Бендери і біндюжники як і Бендер це з зовсім іншого- Бендер це пристань з османської

А бондарі, якраз від того ж бнд. На болотах їжи трохи завжди є, але і є час для праці, праця це робота з прибутком, от ці болотники і ставали майстрами праці по дереву, а що було найпотрібніше з дерева в ті часи- бочки, от жителі бонду і стали асоціюватися з виробниками бочок, а потім це стало терміном- виробник бочок
https://zaborona.com/analiz-bilka-perevernuv-5000-richne-mynule-ispaniyi/
41598-2023-36368-Fig2-HTML
І так, що ми бачимо. Виходить на огромній території від Іспанії до Китаю були спільні релігіозні вірування.
Кругла похоронна споруда, з місцевим колоритом матеріалів, тільки сруб накладав обмеження, з виходом і або спаленням померлих, або зно вул ж місцевий колорит, імітацією спалення посипанням померлого або охрою, або як тут кіновар'ю. І поза ембріона- могила, утроба.
Смерть очищення через вогонь і відродження до нового життя.
Ще один спалах в віковій темряві.
Всі свої попередні статті я пробував донести до моїх читачів дуже просту думку. Не було великих міграцій народів з міста на місто. Навіть якщо були переміщення народів вони приходили на вже освоєні простори і включались в місцеве життя, освоювались ассимільовувались і.т.д. те що ми сприймаємо як міграції це проникнення культур, зміна єліт, зміна способів хазяйствування.
Дуже радує що сучасні наукові праці підтверджують мій погляд на історію.
https://www.sciencealert.com/secrets-locked-in-ancient-bones-upend-what-we-know-about-the-scythians
Це дослідження залишків скифів що дало дуже цікаві результати.
But the steppe is a large place, 500 years is a fairly long time, and humans are complex. Although all the people in that place and time tend to get grouped together under the Scythian label, the research of Ventresca Miller and her colleagues suggests that several, perhaps even many, diverse groups lived on the Pontic steppe during that time.
...
This, they believe, could help us move away from cliches and stereotypes towards a richer, more realistic understanding of human history.


"It is clear that if we are to truly uncover the 'Scythians' we need to accept that the Eurasian steppe was home to a myriad of dynamic cultures and subsistence strategies during the Iron Age," the researchers wrote in their paper.

"In fact, it is perhaps variability, rather than a uniformity of nomadic warriors, that truly frames the Scythians as predecessors to incipient globalization in Eurasia."
Ось якось так.
IMG-20230712-194820-783
IMG-20230712-194821-044
IMG-20230712-194821-311
IMG-20230712-194821-238
Декорування на кінській вузді з Бердянського кургану.
“Як археологи, ми беремо знахідки й намагаємося інтерпретувати їх якнайкраще, – продовжив він. “Іноді інтерпретації можуть зайти занадто далеко, і я думаю, що ми всі це робимо. … Важливо викладати свої ідеї, навіть якщо їх не приймають. Але також важливо пояснити, коли речі є твердими, а коли – інтерпретаціями”.
Джерело: https://slovoproslovo.info/doslidzhennya-arheologiv-pidtverdzhuyut-bibliyni-tverdzhennya-pro-tsarstvo-tsarya-davida
Добре сказано.
Просто залишу це тут.
Коли я писав свою лісостепну сагу приходилось цілу купу доказів залишати за кадром. І формат не той, і доступу в мене зараз до першоджерел нема. Але тепер якщо знаходжу в інеті інфу стараюсь викладати.
Знайомтесь:
https://www.wikiwand.com/uk/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0
Кобанська культура, та сама поєднуючи ланка між сарматами та кіммерійцями.
І в рамках спорідненності Фракійців, гетів, лаків та кіммерійці є дуже інтересний натяк- велика подібність бронзових виробів кобанців бронзовим виробам подунайців. Навіть була теорія зв'язків і торгівлі. Але твердо доказано- хім аналіз матеріалу, що ці вироби місцеві. Однак якщо допустити що спорідненість в давні часи, то все стає на свої місця.
Ну якось так.
https://focus.ua/uk/technologies/574474-kosila-lyudey-shche-4-tis-rokiv-tomu-v-avstriji-znayshli-drevni-zbudniki-chornoji-smerti
А це вже інтересно. Особливо в світі широко розповсюдженої в доісторичні часи звички зпалювати свої поселення практично з усім скарбом.
https://nauka.ua/news/kistku-vikom-5000-rokiv-bilya-reshtok-tripilskogo-budinku-pripisali-migrantci
Кістку віком 5000 років біля решток трипільського будинку приписали мігрантці
КАТАЛІНА МАРКУШ
2 ГОДИНИ ТОМУ
ДЖЕРЕЛО: PLOS ONE
b-Fvj-CCjs-Qk-HV3-W3-Xy-JRCQ0-FYJ2-Iqda-ZHJLo-GSW5k

Група науковців зі США та України проаналізували фрагмент людської кістки, який знайшли поблизу спаленого трипільцями будинку. Вивчення свідчить, що кістка належала жінці з п'ятого тисячоліття до нашої ери зі степового поселення, яке займалося полюванням та скотарством, із яким контактували представники трипільської культури. Такими результатами автори поділилися у журналі PLOS ONE.

Трипільська кераміка, знайдена на археологічній пам'ятці Коломийців Яр. Alexey Nikitin et al. / PLoS ONE, 2023
Трипільська кераміка, знайдена на археологічній пам'ятці Коломийців Яр. Alexey Nikitin et al. / PLoS ONE, 2023

Чим цікаві рештки цієї людини?
Дослідники Університету Гранд-Веллі та Київського університету імені Бориса Грінченка спільно з американськими колегами вивчали поселення трипільців на території урочища Коломийців Яр Обухівського району Київської області. Їхню увагу привернув фрагмент кістки, який знайшли поблизу спаленого будинку. Радіовуглецеве датування вказало, що вік знахідки складає близько 5 170 років, що після калібрування відповідає близько 4 049-3 820 рокам до нашої ери. Завдяки вивченню ДНК вчені з'ясували, що рештки належали жінці, яка не споріднена з трипільцями, а мала коріння в поселеннях збирачів-скотарів. Результати ізотопного аналізу підкріплюють цю думку, оскільки вказують, що раціон жінки відповідає змішаній дієті з продуктів збиральництва, рослинництва й скотарства.

Найімовірніше, що жінка походила з популяції середньої долини Дніпра, від якої пішли представники середньостогівської культури, з якими трипільці почали активно взаємодіяти у 4 700-4 600 роках до нашої ери.
///
З тих пір як Микола вер 2.0 Локально святий страстотерпець, написав,що неможна допустити щоб був доказаний зв'язок культури різнокольорової кераміки з сучасними українцями "бо вони почнуть мати себе за пуп землі" було написано дуже багато наукових робіт. Наукове середовище настільки прийняло ідею зміни етносу після трипільської культури, що це сприймається як аксиома. Кістних залишків від них лишилось мінімум, обряд кремації вони блюли суворо. Але чомусь знайдені кістки які при похованні не пройшли кремацію зачисляють в аутентичних трипільців. А ось недопалений фрагмент скелету людини, що була кремована разом з поселком при його залишенні натужно пукаючи заносять в пришлі. Логічно чом би й ні. І аргументи залізні- інша ДНК, ну в степу не було дерева для повноцінної кремації, тому тіла посипали охрою символізуючи її, тому ми добре знаємо ДНК степовиків. Раціон це зовсім гегіально- він точнісінько такий же як в трипільців! Що ж будемо чекати подальших розкопок, буде оимати надію на знахідки інших решток, поки в науковому середовище не почнуть набувати силу теорії що поки що тільки несміло обговорюються- що просто змінився спосіб хозяйствовання на більш прибутковий, а народ лишився в більшій частині все той же.
Між ділом, в археології сталась визначна подія. Вчені зголосились, що різьблений бивень мамонта, віком 15000 років, знайдений в українському межиріччі, є найдревнішою картою місцевості.
0e39dc5c-d4eecf2faf861dd3c2bc342f1bd93ab6
Тепер стає ясніше що таке петрогліфи Кам'яної Могили.
KM-Gallery03
KM-Gallery05
Wid-naskalnogo-ornamenta
Виходить що це щось на зразок географічного атласу, якраз на вузловому місці степових шляхів!
Залишилось дати москалям копняка, і подивитись на це новим поглядом. Можна здається обережно висловити гіпотезу, що була прадавня система створення географічних карт за допомогою штрихів і крапок.
Дуже, дуже інтригуюче і цікаво.
В ходе обсуждения, мне очень справедливо указали, что слабовато дал завязку на климатические изменения. Ответил, подумал и решил всем транслировать. Вот:
///From: [personal profile] scif_yar
>>Немного поэтизьму под завязку не помешает.
-
так то так. Все равно надо всю картину рисовать в связке с климатическими изменениями, а их было каждые лет 500. Это для сейчас для более менее глобального мира отдельный неурожай - неприятность, а тогда пара лет без урожая и все, приехали все колхозом.///
///Date: 2023-05-06 06:06 am (UTC)
From: [personal profile] biber551
Согласен, но во первых это не академическая работа, во вторых два наиболее сказавшихся климатических минимумов Я привел, первый упадок трипольской культуры- длительные засухи, достаточно уверенно доказано, второй это поздняя сарматия и готское нашествие- сильное похолодание, керченский пролив замерзал, из района Бердянска санные караваны зимой ходили в Пантикапей! Эти две неприятности сыграли огромную роль в развитии нашего народам- первая толкнула трипольцев к скотоводству и к рекам, вторая вывела скилы болотных выживальшиков на первое место по сравнению с скилами римской империи.
Edited Date: 2023-05-06 06:07 am (UTC)
Select:
Edit Delete Screen Freeze
Link Reply Thread from start Parent
no subject
Date: 2023-05-06 06:23 am (UTC)
From: [personal profile] biber551
Возможно мне не удалось это передать, но как раз завязку на климат все и пытался показать. Именно климатические неприятности, часть поздних трипольцев и связанных с ними соседей, так впечатлили, что все может быть очень хорошо, а потом очень хуево, что они максимально прижались к рекам и болотам и выработали образ жизни максимально независимый от капризов погоды ( деда, да как тут можно было умирать от голода?! Ты же посмотри, река, море, рыба, камыш это топливо, скотинку вдоль берега всегда выпасешь, кизяком с камышом протопиш, как?!- Так патрули вдоль берега ходили, не пускали.). Когда после 400 года нашей эры по где то 800 наступил малый ледниковый период, вот тут им карта и поперла, так славяне и появились///
Большим открытием, и очень грустным, для меня в юности было то, что я не красавец. Ну вот не Ален Делон и хоть ты всрись. И ещё у меня в жизни было много таких грустных открытий. Собственно говоря зрелость это и есть то, что человек разбирается кто он такой, что может, чего не может, что хочет, а чего наоборот. История взрослой нации как раз и призвана определить это для своей нации. Но есть проблема. Очень часто историю используют в политических целях, что бы убедить своих людей в их исключительности. В превосходстве над другими. Таких людей удобно натравливать на соседей. Эдакое психокодирование. К сожалению историю в империи именно так и использовали. Веками. И к этому многие привыкли, привыкли, что если историк что то начинает рассказывать, то он должен рассказать какие типа мы хорошие, самые древние, самые мудрые. Типа вообще-то мы белые и пушистые, просто сейчас болеем. Так вот нет и ещё раз нет. Все, что я хотел изложить, так это именно явно просматривающиеся социопсихологические императивы народа живущего на территории нашей страны, нашей Украины. Конкретизирую- 1. Стремление жить не очень большими группами с решением всех вопросов внутри этой группы в идеале без всякого вмешательства извне. 2. Дискомфорт в группе- уход из группы и создание своей. 3. Делегирование решения межгруповых вопросов третьей силе с условием что пока нас устраивает, нам пофиг чем вы там занимаетесь. 4. Межгрупповая власть всегда говном мазана, и новую охотно принимаем и верности старой не имеем. 5. Масштабные государственные проекты, это не к нам, это хай ебиптяне строют. 6. Что то масштабное сильно надо? Щас покумекаем и без масштабных госпроектов соорудим. Главное не давить, а создайте условие тем кому идея понравилась. 7. И главное, мы упорные, трудолюбивые лентяи. Мы те, кто согласны были переносить все испытания, но никуда с исходной родины индоевропейцев не ушли. Мы любим наши ужасные смертельно опасные степи, ужасные болота, ужасный континентальный климат и зону рискованного земледелия. Мы потомки тех кто здесь остались. И влюблены в эту землю до безумия. Мы тут будем жить. По своему. И точка.
dsc-0119
d53e9fcc2d90e812700f3c8e0bea046c
Они ударили внезапно быстрыми, мобильными отрядами. Вчера они мирно кочевали на неинтересных скифам землях, а сегодня пламя пришло в степь. Кто поднимал оружие- погибал, сдавшихся вязали, по степи пошли вереницы вчерашних свободных людей, а теперь просто живой товар. Гордая Скифия повегшая в прах Дария, была брошена на колени. Впервые в этих краях произошло что то, что можно назвать словом "геноцид". Они дошли до земель гетов и даков, дружески обнялись и повернули назад добивая царских скифов и часть других родов, теперь тоже считавшихся скифами. Потомки киммерийцев, сарматы вернулись домой.
aede31e19a4445f11be497a95e44e871-400x300x0
Они ушли в тьму, но не сдались. Мужчин было мало и за оружие взялись женщины, яростью и воинской бесшабашностью они выгрызли свое место среди воинственных народов Кавказа, подступов к Восточным землям. Большой численности они так и не достигли, но стали авторитетом для других племен и народов. И когда смогли собрать под своей рукой достаточно союзных сил, они вернулись домой.
Конь, доспех, копьё, длинный меч, топорик, кинжал, лук. Курганы с обугленным срубом, характерные конные украшения. Но при этом впервые в значительной мере в наши края пришел тюркский компонент. Но основа была все та же- индоевропейцы, благородные молокоеды. На 700 лет на наших землях взошло солнце Сарматской Империи. Это не была единая культура. Множество племён и народов кочевали от Фракии до Кавказа. Менялись главные племена. Но общность торговых путей и военного союза оставалась неизменной. Скифов заперли в Крыму и оставили им условный суверенитет. Работорговля приносила слишком хорошие деньги и при сарматах она только усилилась. Болотники, ещё при скифах уже поняли, что болото не спасает и начали строить первые оборонительные валы. Теперь сарматские стрелы осыпали их. Но то, что нас не убивает, делает нас сильнее. И тихие выживальщики начали сбиваться в все большие союзы, становясь все более сильными воинами. Да они так и вели примитивный образ жизни на неблагоприятных землях, но теперь это была ещё и жизнь партизана. Зажимаемые со всех сторон более успешными соседями, они выработали свое наречие индоевропейского языка, часть из них сохранила странную мелодичность трипольского языка выражающуюся в ритмичном чередование гласных и согласных звуков.
А сарматы врубились в европейскую политику. Сцепились с римлянами, потом вступили с ними в союз, нанимались в римское войско. Устраивали с Римом целые войны за условия найма вооруженных отрядов. Доспех увеличился, закрыл лошадь, тяжёлые всадники, катафрактарии, начало которым положили скифы, сарматы довели до возможного совершенства и численности. Их удар даже мог проломить строй римской пехоты. И римляне предпочитали просто нанимать блистательных всадников и рассылать их во все концы своей империи. В том числе Британию. Где конные отряды стали грозой быстроногих пиктов- шотландцев. Именно сарматы принесли в Европу рыцарство. Ну а что же дома, на наших землях? С севера пришли готы, первые ласточки эпохи переселения народов. Болотники помогли им они выступили союзниками и проводниками, прекрасно понимая, что в их неугодья никто не полезет, а враг моего врага... И сарматия рухнула. Северное Причерноморье попало под власть готов. Кавказ и булгары замкнулись на себя. Готы взяв пехоту от оседлых племён Сарматии и Болотников, и покоренных конников Сарматии обрушились на Рим. С разной степенью удачности. А потом гунны. Похоже их была совсем горстка, да и кто они были- скорее всего что то из монгольских степей, или тюрки, точно так никто и не знает, важно, что они смогли договорится с народами поневоленными готами и совместно дать им под зад. Не всем, часть явно вошло в новый союз. Вдобавок ко всему наступил холодный климатический период, иногда даже называемый малым ледниковым. Экономика Империи посыпалась и новые народы ворвались в ее пределы и наступили новые времена. А что же болотники? Умение жить в суровых условиях, вековой скил выживальшиков оказался как нельзя кстати и тогда, когда другие народы катастрофически сокращались, эти только нарастили численность. Плюс умение принимать в свою семью другие народы и племена- даже рабство пленников было всего на пару лет. Целые племена, да что там племена, римские военные отряды переходили на их сторону. Воля оказывалась выше и ценнее культурных достижений римской империи. Новое пришло в Европу, славяне явились на историческую сцену. С кровью потомков триполья, с их любовью к воле выше чем комфорту, с способностью все решить общей сходкой, научившиеся выживать в тяжелейших условиях, научившиеся собираться под руку авторитетного военного вождя. Остатки второй ветви трипольцев- сарматы, те, что не ушли в Европу, тоже соединились с ними добавив разнообразия и умений. И это и будет конец моего историкопопс, потому как дальше все более менее известно, будет много достижений, тяжёлых поражений, будет навала с разных сторон желающая забрать, задушить нашу любовь, нашу потребность в Воле. И не смогут.
На том и стоим.
watermark

Profile

biber551

April 2025

S M T W T F S
  123 4 5
6 78 9101112
13 14 15 161718 19
2021 22 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Apr. 23rd, 2025 02:30 pm
Powered by Dreamwidth Studios