![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
biber551
От попався мені цікавий графік. І якщо на нього подивиться то постає питання "а чи був хлопчик?". Це в контексті що загубили американський шипбілдінг і треба його робить грейт егейн. Не був він ніколи грейт, тіки під час війни за великі бабоси міг швидко наштампувати багато суден сумнівної якості. Але під час війни не до жиру, а після це продавалося по ціні металобрухту і хто ж відмовиться. От що реально втратили, так це британський судопром, і відомо як. Під час війни наклепали стілько що двадцять років попит був мінімальний, а коли він почав рости, вже було пізно - застаріле обладнання, втрачені кадри. І простіше було вкластись в нові верфи в країнах з дешевою раб. силою.
Можна було звісно державними програмами врятувати, але це ж потрібен був розум, а звідки йому взятись.
От такі діла.
no subject
Date: 2025-04-07 07:54 am (UTC)no subject
Date: 2025-04-07 09:40 am (UTC)no subject
Date: 2025-04-07 08:34 am (UTC)no subject
Date: 2025-04-07 08:40 am (UTC)no subject
Date: 2025-04-07 09:48 am (UTC)Не в більшій мірі, ніж успішний і престижний ресторан - гаманцям своїх клієнтів.
Бо ж завжди спочатку треба створити якісну кухню, стиль та бренд, і лиш потім у заклад потягнуться грошовиті клієнти. Якби Корея та Японія не продукували б продукції, співставної якості за нижчою ціною - ніяке американське плече їм не допомогло б.
no subject
Date: 2025-04-07 10:16 am (UTC)Японія - реіндустріалізація добряче побитої але існуючої промисловості, є кваліфікована робоча сила.
Корея - індустрію будують з нуля, робочу силу ще частенько треба вчити читати і писати. Але є інвестор який дуже зацікавлений збудувати сильного союзника на противагу комунякам.
Індія - не постраждала під час ДСВ, але малокваліфікованої робочої сили хоч завались, Тата стрімко нарощує виробництво сталі. Чогось суднобудівельна галузь "не взлетіла".
Індонезія, Філіпіни - і робоча сила дешева, і якесь там уявлення про індустрію є завдяки нафтовій галузі, і традиційно ці народи пов"язані з морем - але чогось навіть не пробували.
Ще є Таїланд (не бачу причин чого б він не міг стати другою Кореєю) і вся Південна Америка (читай Бразилія). Але чогось вдалось лише Японії - відновитись після ДСВ, і Кореї - збудувати галузь майже з нуля.
no subject
Date: 2025-04-07 11:32 am (UTC)no subject
Date: 2025-04-07 12:33 pm (UTC)Корею все одно не можна порівнювати з Індією, де були і індустрія, і освіта, і домашній інвестиційний капітал - а з кораблями чогось індуси все одно не справились. Я думаю все ж сильно допомогла мудра тодішня політика США вестернізувати і індустріалізувати ці країни щоб комуністам не достались.
no subject
Date: 2025-04-07 12:49 pm (UTC)Оце "щось" напевне є у Тайвані, бо ж Тайвань примудрився зробитися ключовим постачальником чипів для всього світу.
І мені здається, що оте "щось" - це суспільно-політичний устрій в країні. Одні суспільно-політичні устрої сприяють розвитку країн, а інші - ні, навіть за наявності всіх інших необхідних умов. Як от у Індії вдалося позбутися колоніальної залежності від Британії, а кастового устрою суспільства - ні. КНР-Тайвань та РК-КНДР цьому є непоганим доказом. Люди одні й ті самі, а от результати суттєво різні.
no subject
Date: 2025-04-07 03:48 pm (UTC)Ключовість Тайваню в напівпровідниках думаю це радше збіг обставин ніж закономірність. Починав він нарівні з Гонконгом, Малайзією і Сінгапуром куди переїдждала електронна промисловість з США і Японії (старожили ще пам"ятають ПК "жовтої збірки" - гірше ніж "біла" (Європа та США), але куди краща ніж "червона" (совок)). Там робили хай-тек, але його не розробляли. Аж в кінці 80х тайванський аналог мєдвєдєва вирішив теж погратись в нацпроект і вибрав
нанотехнологіїмікросхеми. В ті роки мікроелектроніка була вертикально інтегрованою - розробники апаратури типу Філіпса чи Касіо самі проектували мікросхеми для своїх девайсів, і самі їх же виготовляли. Побудувати з нуля подібного гіганта, та ще й по держпрограмі Тайваню було не по зубах. Але вони домовились з Філіпсом що він перенесе частину виробництва мікросхем на Тайвань і допоможе їм збудувати повний цикл виробництва напівпровідників. І так появилась Taiwan Semiconductor Manufacturing Company. Це була перша компанія яка спеціалізувалась виключно на виробництві мікросхем, а не на їх проектуванні чи складанні електроніки. На той час доволі революційна ідея, але вона появилась в дуже правильний момент.Складність напівпровідникових техпроцесів (і їхня ціна) якраз почала дуже різко рости, змушуючи менші компанії які не могли втримувати темпи з оновленням своїх фабрик, передавати виготовлення мікросхем на субпідряд. При цьому теж різко росла рентабельність виготовлення мікросхем - дорожчий техпроцес після відладки почав клепати значно дешевші і якісніші мікросхеми ніж це можна було робити на старих заводах. Тому в 90-ті і початок 00х пройшло масове вимирання виробників мікросхем - ті які не знайшли свою нішу типу радіаційно стійких мікросхем, силової електроніки тощо, вимерли як АЗЛК в епоху імпортних мерседесів і тойот - вони просто перестали бути рентабельними.
В результаті цієї гонитви за хай-теком зараз залишились три компанії які можуть робити саму передову електроніку (умовно кажучи рівня процесора ПК чи смартфона). Це Інтел - остання велика вертикально інтегрована компанія, Самсунг, і TSMC. AMD свої фабрики на початку 00х відокремили в незалежну компанію GlobalFoundries яка класно йшла, але пару років тому таки вибула з гонки за "вищу лігу" техпроцесів. Інтел останні 15 років бреде в чорній смузі поганих бізнес-рішень які вже завдали гігантської шкоди інженерним ресурсам компанії, тому він і почав програвати гонку за техпроцес. При цьому і Інтел,і Самсунг роблять купу власної електроніки, що змушує їхню конкуренцію типу AMD чи Mediatek йти до TSMC як до єдиного нейтрального виробника передових мікросхем.
Тобто сьогоднішня унікальність Тайваню і TSMC для світової електроніки це не так результат суспільно-політичного устрою острова, чи додаткової тайванської хромосоми, як наслідок хибних бізнес-рішень Інтела та власних клопотів GlobalFoundries.
Додам ще трохи особистого досвіду. На жаль тайванська індустрія зараз дуже тісно інтегрована з китайською і боюсь вона вже морально готова до керуючої ролі КПК, і сильно відстає від китайців в міжнародній співпраці. В рази простіше домовитись про виробництво електроніки в Шеньжені ніж на Тайвані. Малим клієнтам, наприклад українським виробникам дронів почати партнерство з тайванцями дуже важко якщо не неможливо. Може й дійсно хромосома не та чи що.
no subject
Date: 2025-04-08 09:53 am (UTC)Працювати з тайванцями складно тому, що в них є величезний вибір клієнтури, і якщо є можливість укласти угоду на мільярд, вони не будуть розмінюватися на дрібні замовлення у сто тисяч. Китайці ж, в яких неілюзорна срака в економіці вже четвертий рік, готові братися за будь-що, навіть за те, чого не вміють. Бо ж кожна копійчина для них цінна.
no subject
Date: 2025-04-08 10:16 am (UTC)Щоб отримати угоду на мільярд треба напрацювати репутацію на угодах навіть за 10 тисяч. Ця високомірність і небажання працювати з дрібнотою погубили бізнес Інтела в модемах та embedded, причому в embedded аж два рази. Китайці це розуміють не від вчора (і нема ніякої сраки в китайському хай-теку ні 4 рік,ні 4 місяць), того вони агресивно вигризають Тайвань з ніші компонентів побутової електроніки. Та й Тайвань це не лише гіганти індустрії, але й дрібні компанії для яких 10к це дуже хороший бюджет. І вони хронічно не можуть в співпрацю з такими ж малими або й не дуже малими фірмами з ЄС чи США. Єдиний спосіб нормально вести бізнес з Формозою це мати місцевого агента який і буде домовлятись з іншими тайванцями. В Тайваню нема стратегії як утримати своє лідерство і унікальність для світового ринку, думаю через 10 років цей острів вже не буде столицею напівпровідників.
no subject
Date: 2025-04-08 10:03 am (UTC)Не тільки. Тайванські інженери вирішили декілька надзвичайно складних технологічних проблем, що дозволило їм отримувати великий відсоток робочих кристалів на найбільш сучасних техпроцесах. Інтел так і не зміг наздогнати TSMC, не тільки відстаючи на один рівень літографії, але й отримуючи на цьому нижчому рівні менший відсоток робочих кристалів. Ясний пень, що рентабельність виробництва була нижчою, ніж в TSMC, і сторонні замовники понесли свої гроші на Тайвань.
Ось вам дуже корисний канал, це плейлист про Тайвань:
https://www.youtube.com/watch?v=x02pq2HeKQY&list=PLKtxx9TnH76Rxv5BOgJs_DHvlHxlcPhfo
Але там є і плейлисти про інтел та інші компанії, і доволі популярно пояснюється, чому в конкурентоспроможне контрактне виробництво не змогли ні інтел, ні амд, ні японці, ні корейці.
no subject
Date: 2025-04-08 10:36 am (UTC)Проблема Інтела в хибному виборі шляху після 20 нм і нестачі інженерних ресурсів на паралельну розробку інших техпроцесів. Інтелівці не тупіші, їм просто не повезло в якийсь момент R&D, а "ефективні менеджери" це ще й сильно усугубили. До недавнього часу Інтел мав передові техпроцеси і не хотів ними ділитись з ніким, того не брав замовлення в сторонніх фірм.
Щодо АМД - вони навіть не пробували, вони свідомо позбулись своїх фабрик 20 років тому і перебудували свій бізнес на fabless модель.
Самсунг має цілком конкурентний техпроцес і успішно продає свої послуги, але в них вистарчає внутрішнього попиту щоб нормально завантажити виробничі потужності, для них foundry services це більше спосіб стратегічної співпраці і тісної прив"язки своїх партнерів.
Тайваньці нічим самі по собі не унікальні, і якщо вони всерйоз не займуться довготривалим і всестороннім розвитком острова то через 10 років перейдуть до історії. Не може країна виживати виключно на одній компанії.
no subject
Date: 2025-04-07 11:56 am (UTC)1. Початок індустріалізації
- перехід від дрібного до масового виробництва
- гостра потреба в масі освічених пролетарів
2. Розквіт
- масова моторизація та механізація виробництва
- соціальні зміни - профспілки, виборче право, соцзахист, масова освіта
- комерціалізація науки та технологій
- гостра потреба в доступу до ресурсів та ринків збуту (ПСВ-ДСВ)
3. Занепад
- розвиток автоматизації-роботизації
- різке зменшення потреби в ручній праці
- перенос виробництв в регіони з низькою вартістю праці
- скорочення/деградація соціалки - профспілок, соцзахисту, освіти в постіндустріальних країнах (із депопуляцією, як наслідком)
У постіндустріальний період найбільш рентабельним є виробництво нематеріальної інтелектуальної продукції. Ідеї, технології, алгоритми, системи - у вигляді патентів. А все, що виробляється матеріального - або автоматизується-роботизується, або, якщо найняти японця-корейця-китайця дешевше, виноситься в Японію-Корею-Китай, далі по списку. Країнам Африки, мабуть, не пощастить. Ще до того як дійде їхня черга на індустріалізацію, технології остаточно ліквідують потребу в пролетарях.
no subject
Date: 2025-04-07 12:50 pm (UTC)Перенос виробництва з умовної Німеччини в умовний Китай можливий тільки в коротке вікно коли технологія достатьно автоматизована щоб якісний продукт можна було робити низькокваліфікованою робочою силою, але недостатьно автоматизована щоб різко скоротити потребу в тій самій робочій силі. Якщо смартфон можна зробити силами 50 працівників а не 1000, то питання про локалізацію виробництва вирішуватиме чи дорожче збудувати фабрику в Німеччині (регуляції, кошт землі - але це CAPEX), чи мита на імпорт китайського (оце вже ОPEX). І з ростом автоматизації країнам третього світу залишиться тільки та індустрія, яка сильно забруднює навколишнє середовище типу чорної металургії чи добування рідкоземів. Не дуже привабливі перспективи.
no subject
Date: 2025-04-07 02:07 pm (UTC)