Історично - актуальне. Про американський шипбілдінг

[biber551]

От попався мені цікавий графік. І якщо на нього подивиться то постає питання "а чи був хлопчик?". Це в контексті що загубили американський шипбілдінг і треба його робить грейт егейн. Не був він ніколи грейт, тіки під час війни за великі бабоси міг швидко наштампувати багато суден сумнівної якості. Але під час війни не до жиру, а після це продавалося по ціні металобрухту і хто ж відмовиться. От що реально втратили, так це британський судопром, і відомо як. Під час війни наклепали стілько що двадцять років попит був мінімальний, а коли він почав рости, вже було пізно - застаріле обладнання, втрачені кадри. І простіше було вкластись в нові верфи в країнах з дешевою раб. силою.
Можна було звісно державними програмами врятувати, але це ж потрібен був розум, а звідки йому взятись.
От такі діла.

Comments

[count_enable]

Не згоден з тезою про STEM освіту - якось не побачив ніяких відхилень від середьного по галузі. Та й не пригадаю жодної проривної технології з Тайваню. В напівпровідниках вони використовують технології розроблені в США чи ЄС.
Щоб отримати угоду на мільярд треба напрацювати репутацію на угодах навіть за 10 тисяч. Ця високомірність і небажання працювати з дрібнотою погубили бізнес Інтела в модемах та embedded, причому в embedded аж два рази. Китайці це розуміють не від вчора (і нема ніякої сраки в китайському хай-теку ні 4 рік,ні 4 місяць), того вони агресивно вигризають Тайвань з ніші компонентів побутової електроніки. Та й Тайвань це не лише гіганти індустрії, але й дрібні компанії для яких 10к це дуже хороший бюджет. І вони хронічно не можуть в співпрацю з такими ж малими або й не дуже малими фірмами з ЄС чи США. Єдиний спосіб нормально вести бізнес з Формозою це мати місцевого агента який і буде домовлятись з іншими тайванцями. В Тайваню нема стратегії як утримати своє лідерство і унікальність для світового ринку, думаю через 10 років цей острів вже не буде столицею напівпровідників.