Те що давно просилось бути написанним.

Його звали Сєрьога Айтішник, в нього були очки відтопирені вуха худорлява статура і гарна зарплата. Жив він в Харкові, розмовляв російською, кормився бургерами, піццою з буфету зрідка шавухою, пив енергетоси і не мав часу на йобнутих дівчат. Коли підари пішли на його місто він навіть в думці не мав тікати з нього бо... ну це було його місто в яке ворог вирішив зайти з носака. І він пішов воєнкомат. В врєнкоматі палили бумаги і далі пішла тропка- Селянська, бригада ТРО, бат, стрілець. Побратими навчили його яким кінцем вставляти магазин в автомат як набивати патрони, як розбирати треклятий АК, що не треба проводжати затвор, що не можна грязнити район рукояті зведення. Показали як кидати гранати. Потім недовго блокпости. Окружна. Перші обстріли. А потім почалась чехарда захоплення сірої зони. Взвод приїхав в Ольховку і на ранок їх штурмонули танками і піхотою під прикриттям арти. Іх командир був довбнем і оборона навіть не почалась, їх захопили в погребах з яких вони вилазили під обстрілом танчиків що працювали в упор. Рятували тіки понтові амерські броніки що багато важили але мали майже повний кевларовий захист і кераміку. Плюс підтримали бесшабашні з 92гої, від БТР-4 котрих підарські танкісти кидались навтьоки. Вони вибрались з руїн погреба закинули поранених на БТР і спробували організовано відходити. Сєрьога взяв РПК пораненого і його підсумок окрім свого автомата і прикривав відхід заливаючи ворога малими але злими кулями. А потім уламок 82 вибив РПК з його рук. І він знов взяв свій автомат. Група своїх вже була далеко, ворожі кулі почали летіти з усіх боків і він забрався в гараж і почав відстрілюватись звідти. Іноді він чув зойки поранених ворогів і тоді знав що попав. В якийсь момент він перестав стріляти. Почекав коли вороги наблизяться і разом викинув в них усі гранати вибіг не чуючи біль в прострелений ногах і добив всіх кого побачив, а потім ще зміг доповзти назад лягти і періодично стріляти в вузеньку щіль сталевої, але пробитою кулями як друщлаг двері.
А потім автомат клацнув викинувши останню гільзу і діл зовсім не залишилось. І він розслабився потихеньку уходячи в ніщо помираючого від втрати крові чоловіка.
І вже не відчував як закинуті ворогами гранати розірвали його тіло.
...
Він знову з'явився в дивному місці. Великі просторі зали де стелі як би зникають в легкому мареві. Великі столи за якими шумно пирують воїни самого різного виду. Багато алкоголю, багато жінок, хвалькові речі забіяк і драчунів. Йому було не по собі, але його посадили на почесне місце, по дружески похлопав по плечах схожі на нього хлопці в б/у мультику, деякі в треніках і тапочках і хоч він так і не освоївся і ніяковів, але навкруги все пішло своїм чередом. Так далі і було, він старався не лізти в розмови, тихо уходячи сам в себе, дивуючись що можна замовити буфетівську піццу і гротен, шарахався від жінок. Але вечіром, вечіром все щезало, в його руках з'являвся його АК-74 і желанний шал бою затягував все і він знов ставав самим собою- Великим Нездоланним Воїном ТРО Захисником рідного Харкова.
Завіса.

Без назви.

Відповідь.

Мені тут неодноразово, від різних читачів з за кордону,йдуть повідомлення з близьким змістом, от десь таким:
"Вы путаете свою шерсть с государственной выживание Украины как независимого государства с физическим выживанием людей обитающих на территории Украины.
В случае с Израилем это было одно и то же. Тотально враждебное окружение означало, что единственной защитой обитателей Израиля является государство Израиль, и падение этого государства означало смерть для всех, кто не успел убежать. А как показала история Второй Мировой, полностью безопасных для евреев стран по большому счёту и нет, т.е. и бежать-то особо некуда.

Для Украины это далеко не так, и все это прекрасно понимают."
Не буду спорити про Ізраіль, хоча там теж відро і більше нюансів, але ці повідомлення свідчать що багато людей, особливо за кордоном, зовсім не розуміють і не усвідомлюють, що тут у нас відбувається. Тому вимушен досить розвернуто це пояснити. Будь ласка, прочитайте уважно з початку і до кінця.

Почнемо з того що Російська Імперія це де факто объєднання московії з Україною. Нагадаю, що остання полізла в цей союз не від хорошого життя, а від смертельної необхідності знайти союзника який мав би ту ж релігію, так як Європа активно боролась з православієм. Подальше відомо. До кінця 19 століття весь сенс такого союзу для України втратився, при тому що народ не втратив своєї самоідентифікації. Тим більше надію давала національно- визвольна боротьба в усьому світі. Тим більше що імперія розуміючи це поступово остаточно перевела Україну в стан повністю залежної колонії лишивши навіть натяків на якісь органи самоврядування. І при першій же можливості українці спробували відокремитись. В 1918 році. Невдало. Але дуже болісно для імперії. Тільки багатовіковий досвід постановки народів в стійло дозволив імперії зламати парость незалежної України . Але дуже великими поступками- Україна отримала свої, хоч і ілюзорні кордони, отримала, хоч і маріонеточні, але свої, органи влади, пресування мови перестали бути тупо прямолінійними і змістились в більш хитру культурну площину. І як тільки з'явилась можливість Україна знов відокремилась від імперії. Поразка в холодній війни була страшною для россії так як була ударом і в економічній і в ідеологічній площині і Россії надовго стало не до строптивої колонії. Років так на вісім. Вже з 1999 року почались прошупування спроб повернути Україну в стійло. Досить довго московським лідерам здавалось що цього можна досягнути мирними методами. Підтримати диктатора який буде тотально залежним від москви, і далі просувати максимальну інтеграцію. Тим більше що заблокувавши торговою с заходом вся економіка України була б повністю залежна від центру.
А далі імперія планувала підтримувати низький рівень життя щоб підштовхнути працюючих переїздами на заробітки в інші регіони, дітей планувалось заохочувати на вступ до російських
навчальних закладів ( мій син вчився в випускних класах при янеку, так в нього були буквально стопки рекламних буклетів з пропозицією навчання в россії з привабливими фінансовими льготами недоступними росіянам) Але не так сталося як гадалося. За час пізнього совка і незалежного життя в Україні виріс прошарок людей що наочно бачили різницю між рашкою і цивілізованим світом, різницю між рашкою і Україною і не уявляли свого майбутнього в рабській системі. Серед української, навіть одіозно-корумпованої(іншої в молодій постколоніальній країні і бути не може) еліти це теж було поширено, і навіть ті хто загравали з москвою заради нафтобабок чітко осознали що загравати через кордон не теж саме що жити в одній державі. І Янека випинали з крісла і остаточно обрали вектор на повернення в Європу. І імперія чітко осознала що час мирних методів минув. Настав час чогось більш жорсткого. Окупація Криму, роздмуханий конфлікт в восточних регіонах був ударом по прагненю України на незалежність і європейський шлях який єдиний міг гарантувати її збереження. Але і настрої внутрі України змінились, якщо до гібридної війни українці в більшій частині бажали нейтралітету, то тепер тіки НАТО вважалось гарантією незалежності.
І настирливе просування в цю сторону почало давати свої плоди. Коли хуйло каже що можливість вступу в НАТО України стало причиною для його нападу- це правда, от тільки він не договарює що це означало що рашка втрачає останню можливість на загарбання України.
Ітак небо впало на землю і імперія нанесла удар.
Повторюсь- ціллю війни було загарбання всієї території України і ліквідація подальшої можливості виникнення сепаратистських ідей на її території.
Зараз ми чітко бачимо які дії сплановані для вирішення другої задачі.
1. Територіальний поділ ліквідуючий усякий натяк на колишнє існування такої країни , т.є все буде поділено на стандартні територіальні округи.
2. Ліквідація всіх людей з активною проукраїнською позицією.
3. Фізична ліквідація, правове і економічне придушення людей усвідомлюючих себе українцями.
4. Унеможливлення використання української мови не тільки в установах, але і в побуті.
5. Часткова депортація і створення умов сприяючих для виїзду населення з території України.
6. Переселення на територію України населення з інших регіонів імперії як прямого завезення, так і нагороди за участь в СВО чи інших імперських акціях, так і за рахунок низьких цін на житло і землю із за мінімальної економічної активності.
7. Прямий захват промисловості і сфери надання послуг, а також рекреаційних закладів України власниками з інших регіонів імперії.
8. Ідеологічна обробка залишившогося населення в імперських наративах з самого малечку з великою інтенсивністю перевершуючою навіть комуністичний ідеологічний прессінг.
Все це ми наблюдали на територіях які ми визволяли під час наступу. З поправкою на досить малий час який був в окупантів.
Це те що чекає все населення України в випадку поразки.
А тепер чому всі мислячі українці сприймають ініціативи трампа як смерть.
1. Ціль яку собі поставила імперія не може бути досягнута без повного захвату території України тому вона не зупиниться поки цього не достигне.
2. Ніяких надійних безпекових гарантій Україні не може бути окрім її вступу до НАТО. (навіть це неоднозначно але це максимум що можливо бути в реальному світі)
3. Головною гарантією повинна бути поразка імперії і її засудження з судовими процесами над злочинцями.

Я можу розписати все що відбудеться якщо буде заключено перемир'я на запропонованих трампом умовах. Але це потім.
Поки все.