Репост. Бо сам писати не можу.

Бывает так, что приходят собаки. Приходят стаями и всегда несут опустошение. От них бегут, их боятся.

Собак могут остановить только волки. Волки ненавидят собак как древних предателей воли.

Победив, волки всегда планируют расширить свои стаи, найти своему потомству место под солнцем.

У тебя нет выбора, кроме как быть с волками, потому что собак иначе не остановить.

Но помни: потом всегда приходят людоеды и спускают с волков шкуры. По-другому не бывает.

Видимо, большая война в Европе будет — больше, чем та, которая идет сейчас. Для испанцев в 1937 году тоже своя война была большой и хуже некуда.

Ретроспективно мы все умные, и потом те, кто будут иметь счастье быть живыми, будут оглядываться назад и умно кивать: мол, да, все понятно. США специально толкнули Старый Свет в лихо — годы дали прийти в себя, а они вот нет, продолжали спать. Тогда вперед — очищение огнем.

Я, если честно, всегда был уверен, что Вашингтону, на фоне его противостояния с Поднебесной, нужна тишина на заднем дворе, то есть в Европе, а не еще больший шухер.

Но я, слава Богу, не политик, не политолог и даже не эксперт.

А что, если я ошибаюсь?
А что, если шухер и огонь — это и есть часть плана?

Как говорится, запомним этот твит.

Вот эти истории с постоянной обрезкой русскими кабелей. А что, если я вам скажу, что это не гибридная, прости Господи, война с НАТО и не попытка пакостить Европе? А что, если это подготовка к захвату Балтийской троицы?

Или, пусть даже, больно покусать одного?

Репетиция.

Так называемая стратегия "факта".

Когда НАТО просто поставят перед фактом: или утереться, или начинать полномасштабную войну из-за миллиона эстонцев (например).

Не логично? Не рационально? Не может быть?

Постановки вопроса в таком ключе не имеют никакого смысла.

Все, что может случиться, — случится.

На девять ваших самых логичных сценариев присмотритесь к десятому — самому безумному.

Вот он и будет.

В такие моменты я порой искренне рад, что, как и многие мои коллеги, просто люди дела на своих местах.

У нас нет бремени носить дорогие костюмы, и мы уволены от привилегии быть большими планировщиками.

Пусть каждый остается на своем месте и честно выполняет свой долг, а там пусть что угодно будет.

Может, мы настолько больны, что только через мировой огонь сможем из своей рыхлой породы вытолкнуть наверх лучших.

Напомню, что демократия, республика и все идеи, которые более двухсот лет назад породили Великая французская революция и Американская революция (не менее великая, к слову), — это чистой воды лютейшие аномалии.

Да, это психопатство, но это психопатство — лучшее и самое удивительное, что людская порода смогла в своей печали и страданиях вытолкнуть из себя.

В крови, в муках — но вытолкнуть.

Если сам факт зарождения жизни в нашей вселенной — это вероятность настолько мизерная, что ее показатель (своими свойствами) буквально равен нулю, то внутри этой разумной жизни идеи тех революций — это не менее бесконечно маловероятные сценарии.

Мы жили в искре этих идей.

Что такое 200 лет для человечества? Ничто.

Впереди годы бесстрашия.
Время героев.
Время горя.
Время несправедливости.

Время путешествия от одной неудачи к другой.
Время энтузиазма и слез.

Темное время.
Время людоедов.

yigal_levin

Маніфест.

Хоч останнім часом рівень постмодернізму в повітрі якийсь занадто концентрований я знаю одне. Ми живі поки боремось. Чат останні дні наповнений зрадою, горінням срак і печаллю. Але це звичайний дідівський бухтьож на курілкє. Ніхто не збирається здаватись. Україна буде жити до тих пір, доки буде хоч одна людина готова вбивати за жовто-блакитний стяг і тризуб. Нехай все хуйово, але ми будемо робити все - щоб у ворога було ще гірше.

ПВК Єбалай стоїть на сторожі цивілізації, і готове нищити ворога будь коли і будь де. А нашим ворогам раджу приготуватись. Бо якщо щось і може називатись воїнством світла - то тільки та ідеологія в якій євреї з Ізраїлю, і зігомети з України об'єднуються для знищення терористів по всьому світу.

На фото - діалоги адміністрації канала в чаті. Ми не падаємо духом - тому що є один у одного. Пам'ятайте про це, і підтримуйте своїх.
Єбалай Акбар!

Утро настане!(с)

знов репост, потім вже я.

[personal profile] whz
1. На помощь одному волку прибежал второй, чтоб догрызть бедного ягнёнка и отхватить хотя бы то, что сможет. Это был эзопов язык, есличо.
2. Сегодня (или вчера, точно не знаю) 18 лет со дня знаменитой мюнхенской речи Путина, где он как бы объявил западу новую холодную войну, но оказалось, что воевать ему не с кем.
3. Если бы у руля стран союзников во время второй мировой были такие клоуны, как сейчас, мы бы со всей Европой давно жили бы в третьем рейхе. И горя бы не знали

Ні ще один.

Віце-президент США порадив Зеленському створити уряд в екзилі та готуватися до партизанської війни.

Правда, це було три роки тому, коли віце-президентом США була Камала Гарріс. Подібна традиція недооцінки України й переоцінки можливостей РФ триває й досі. Так, наприклад, вчора українські соцмережі були перезбуджені від новин, що Трамп вкотре назвав малоймовірним повернення Україною власних окупованих територій. З точки зору символів, за допомогою яких з нами спілкується Бог, це більше позитивний знак — починаючи з "Kyiv chicken speech" й через "партизанську війну", доля України розгортається рівно протилежним чином від роздумів та припущень "світлих" вашингтонських голів (а також українців й росіян). Тим паче, тут відстежується певний дух часу, адже за три роки повномасштабного вторгнення відбулась певна еволюція – пропозиція втікати з Києва змінились порадами не наступати на окуповані території на Сході та Півдні України.

Але, якщо відкинути символізм (безумовно, лиш на короткий час), у цієї закономірності є досить просте пояснення: наші дорогоцінні союзники — круглі короткозорі ідіоти, котрі приречені вкладати гроші та озброєння в регіон, який самі не розуміють. Приречені потрапляти в ситуацію, де вони, намагаючись "менеджити ескалацію", в результаті "успішного" менеджменту вимушені вливати все більше й більше ресурсу, що в кінцевому підсумку буде капіталізовано об'єднаною Європою.

Звісно, так буде й цього разу. Спроби осідлати тигра війни, що вирішив знищити всі країни регіону (з більш серйозними наслідками для більших за площею) — сміхотворні, тим паче людьми, народженими у Нью-Йорку. Інформаційний шум, який вони створюють в безславних спробах заради самолюбування, буде приголомшувати емоційно, але після широких жестів виявиться, що в цьому нарцисичному спектаклі інші країні брали участь тільки тому, що це гра з нульовою сумою.

Українська та російська держави готуються до ескалації конфлікту. Рекордне авансування військових витрат російського бюджету на початку цього фіскального року луною відбивається від українських спроб розширити потік комплектації та реорганізації в корпусну систему. Вже сильно зранені, обидві сторони відчувають, що кінець війни дійсно наближається, тому готуються до нових запеклих боїв цього та наступного року, що висмокчуть останній наступальний потенціал сторін на довгий час. В цьому контексті, руда мавпа на посаді Президента США з інтелектом, близьким до залежного від фентанілу афро-американця, може стати одним з факторів на користь однієї зі сторін. Так, підрізання чи розширення допомоги Україні в цьому році – це події з однаковою ймовірністю, а на чию користь випаде монета, хоч й далеко не ключова, стане відомо за результатами приречених на неуспіх перемовин. У зв'язку з цим обидві сторони максимально заграють з "мирними ініціативами" Трампа та клянуться, що вражені його світлою мудрістю (допоки він не зрозумів, що обидві сторони уявляють "уступки" з боку противника взаємовиключно).
Але навіть поява якогось перемовного майданчика відкриває простір для можливостей — так, наприклад, певне символічне припинення вогню може бути використано для ротації, перекидання та перегруповання підрозділів, розірваних по всьому фронту до ротно-батальйонного рівня. Але навіть без цього, поки йде спектакль, цивільні та військові по обидва боки фронту можуть нарешті отримати порцію надії, що покращить сон та апетит на якийсь час (що також корисно, хоча й викликає залежність).

Отже, пропускаючи інформаційний шум на тему перемовин, у власних роздумах я вже більше міркую про те, як буде виглядати літня кампанія, котру щиро бажаю нам усім пережити та вийти з неї переможцями. Довести цю війну до кінця, нанести достатню шкоду противнику, щоб схилити його до миру, доведеться нам, а не американським президентам.