"Прийди і візьми"(с) Або про здоровий сміх. Лонгрід.

[biber551]

Мало хто знає, але коли царю Леоніду стало ясно що оборона Фермопіл закінчена, ворог обійшов позицію і подальше утримування стіни не має сенсу, і він вирішив відправивши союзників, залишитись з своїм отрядом, бажання залишитись виказали також триста фіванців - елітний фіванський отряд який давно мірявся славою з спартанцями.
Царь Леонід спробував їх умовити відійти:
- Ми лишаємось щоб трохи притримати персів і дати більше можливості відійти союзникам. А головне щоб загинувши дати символ боротьби іншим грекам. Мене і моїх воїнів буде повністю досить, зовсім не треба ще вмирати комусь. А головне, ви славні воїни, але окрім того щоб вбивать для цієї битви треба вміти і вмирать. Коли діло дійде до цього, ви ж не втримаєтеся і зганьбитесь. Краще не треба- попереду ще велика війна!
Але фіванці твердо стояли на своєму.І Леонід дозволив - бо в цьому і була Греція, новий світ де воля вільної людини нічим не менш цінна ніж воля царя.
І грянула битва.
Спартанці і фіванці бились кожен своїм осередком. Вони відбивали навалу за навалою, а потім спартанці на чолі з Леонідом пішли в відчайдушний наступ щоб прорубитись до царя Дарія і вбити його, але сили були надто нерівні і Леонід загинув, а спартанців відтіснили на пагорбик, де вони і зайняли кругову оборону над тілом свого царя. Неподалік на іншому пагорбі стояли залишки фіванців.
І тоді царь Дарій через глашатаїв звернувся до них. Він сказав що вражен їх воїнським вмінням і доблестю, і що йому жаль вбивати таких хоробрих воїнів і що він пропонує їм здатись і перейти до нього в військо де дуже цінують хоробрих воїнів.
- Ми залишимось з нашим царем. Просто і вичерпно відповіли спартанці.
А фіванці здались.
Царь Дарій звісно використав фіванців щоб ще раз справити враження на спартанців, і провів здавшихся фіванців неподалік від них. Всі фіванці йшли без зброї, але вільно без пут. Раби допомагали тим кому було важко йти, тих що не могли йти несли на ношах, а головне їм підносили і підносили воду, яку ті пили і не могли напитись...
І спартанці дружно зареготали, вони сміялись і підстрибували роблячи непристойні жести, натякаючи на гомосексуальні звички священного отряда. "Ми ж вам казали- ви не зможете!"
Свідок потім писав- залиті своєю і чужою кров'ю, переранені, в розвалених обладунках, а деякі і без них, практично без зброї яка просто розвалилася не витримавши такого боя, з умбоном розбитого щита в одній руці і уламком списа, а деякі навіть просто з камінням в руках, вони сміялись і улюлюкали і були неперевершено прекрасні.
А потім прийшла смерть.
...

Царь Дарій проявив неабияку заботу до священного отряда. Їх підлікували, обсипали золотом, дали зброю, титули і звання. А через деякий час відпустили назад в Фіви щоб вони розповіли про могутність, благородство і щедрість персів. І Фіви перейшли на сторону персів і були їх союзниками до самого кінця, коли під Платеями об'єднані сили вільних людей Греції, на характері, з ім'ям Леоніда на устах буквально розірвали багато чисельно переважаючу армію персів і їх союзників, так що залишки збіжали з Греції назавжди .Фіванців звісно простили. Старе місто, батьківщина Геракла, але, як говориться "осадочек" залишився. І потім, через багато десятків років і вже в зовсім іншій Греції, коли Фіви знов опинились не в тому таборі, всі грецькі поліси дружно проголосували за винищення Фів. І місто знесли, а жителів продали в рабство.
Так і завершилась історія старого грецького міста Фіви, Батьківщини Геракла...
А потім і Спарти не стало і Греції, і йшли віки, і мінявся світ, і воїни йшли в битви, і звитяга змінялась підлістю і навпаки. Але полум'я ідеї що вільні люди сильніші за орди рабів, що воля вільної людини має цінність не менше ніж воля царя, не згасло. І маю надію не згасне ніколи, бо завжди знайдуться вільні люди, що скажуть черговому тирану на вимогу скласти зброю - "Прийди і візьми". І переможуть, навіть якщо вороги пройдуть по них.
І все буде Україна!

Особлива подяка Борису Роженко https://youtube.com/@wildfoxfilm?si=nc3zp_vhPvpQN3e1 за натхнення!

Comments

[pani_stosia]

Най беруть повні кишені, нам не шкода, ми щедрі.

[biber551]

Знаєте, чесно :
— Молчите? — сказал Арата. Он отодвинул от себя тарелку и смел рукавом рясы крошки со стола. — Когда-то у меня был друг, — сказал он. — Вы, наверное, слыхали — Вага Колесо. Мы начинали вместе. Потом он стал бандитом, ночным королем. Я не простил ему измены, и он знал это. Он много помогал мне — из страха и из корысти, — но так и не захотел никогда вернуться: у него были свои цели. Два года назад его люди выдали меня дону Рэбе… — Он посмотрел на свои пальцы и сжал их в кулак. — А сегодня утром я настиг его в Арканарском порту… В нашем деле не может быть друзей наполовину. Друг наполовину — это всегда наполовину враг. — Он поднялся и надвинул капюшон на глаза. — Золото на прежнем месте, дон Румата?

[pani_stosia]

Угу. "Як наш батько горів, то ваш руки грів".
A friend in need...