Те що давно просилось бути написанним.

[biber551]

Його звали Сєрьога Айтішник, в нього були очки відтопирені вуха худорлява статура і гарна зарплата. Жив він в Харкові, розмовляв російською, кормився бургерами, піццою з буфету зрідка шавухою, пив енергетоси і не мав часу на йобнутих дівчат. Коли підари пішли на його місто він навіть в думці не мав тікати з нього бо... ну це було його місто в яке ворог вирішив зайти з носака. І він пішов воєнкомат. В врєнкоматі палили бумаги і далі пішла тропка- Селянська, бригада ТРО, бат, стрілець. Побратими навчили його яким кінцем вставляти магазин в автомат як набивати патрони, як розбирати треклятий АК, що не треба проводжати затвор, що не можна грязнити район рукояті зведення. Показали як кидати гранати. Потім недовго блокпости. Окружна. Перші обстріли. А потім почалась чехарда захоплення сірої зони. Взвод приїхав в Ольховку і на ранок їх штурмонули танками і піхотою під прикриттям арти. Іх командир був довбнем і оборона навіть не почалась, їх захопили в погребах з яких вони вилазили під обстрілом танчиків що працювали в упор. Рятували тіки понтові амерські броніки що багато важили але мали майже повний кевларовий захист і кераміку. Плюс підтримали бесшабашні з 92гої, від БТР-4 котрих підарські танкісти кидались навтьоки. Вони вибрались з руїн погреба закинули поранених на БТР і спробували організовано відходити. Сєрьога взяв РПК пораненого і його підсумок окрім свого автомата і прикривав відхід заливаючи ворога малими але злими кулями. А потім уламок 82 вибив РПК з його рук. І він знов взяв свій автомат. Група своїх вже була далеко, ворожі кулі почали летіти з усіх боків і він забрався в гараж і почав відстрілюватись звідти. Іноді він чув зойки поранених ворогів і тоді знав що попав. В якийсь момент він перестав стріляти. Почекав коли вороги наблизяться і разом викинув в них усі гранати вибіг не чуючи біль в прострелений ногах і добив всіх кого побачив, а потім ще зміг доповзти назад лягти і періодично стріляти в вузеньку щіль сталевої, але пробитою кулями як друщлаг двері.
А потім автомат клацнув викинувши останню гільзу і діл зовсім не залишилось. І він розслабився потихеньку уходячи в ніщо помираючого від втрати крові чоловіка.
І вже не відчував як закинуті ворогами гранати розірвали його тіло.
...
Він знову з'явився в дивному місці. Великі просторі зали де стелі як би зникають в легкому мареві. Великі столи за якими шумно пирують воїни самого різного виду. Багато алкоголю, багато жінок, хвалькові речі забіяк і драчунів. Йому було не по собі, але його посадили на почесне місце, по дружески похлопав по плечах схожі на нього хлопці в б/у мультику, деякі в треніках і тапочках і хоч він так і не освоївся і ніяковів, але навкруги все пішло своїм чередом. Так далі і було, він старався не лізти в розмови, тихо уходячи сам в себе, дивуючись що можна замовити буфетівську піццу і гротен, шарахався від жінок. Але вечіром, вечіром все щезало, в його руках з'являвся його АК-74 і желанний шал бою затягував все і він знов ставав самим собою- Великим Нездоланним Воїном ТРО Захисником рідного Харкова.
Завіса.

Comments

[juan_gandhi]

❤️

[atejist]

Тема розмінованого Чонгару не розкрита.

[biber551]

Вам обов'язково вести себе як мразь?

[chuka_lis]

сумно..

[atejist]

Так. Обов'язково. Я ж росіянин.... мабуть... ну принаймні я вважаю, що ми з росіянами - братні народи ))))))))
П.С. Свого часу Ви відмовилися відповідати на моє пряме запитання. От просто відмовилися. Відморозилися. З тих пір у мене до Вас таке ставлення.

[atejist]

А у Вас взагалі все сумно. І далі буде тільки сумніше.

[chuka_lis]

якби тільки в нас.

[biber551]

Якраз в нас все весело. Ми живемо і робимо що хочем.

[biber551]

Ви не допускаєте що я досі думаю як максимально точно відповісти?

[biber551]

Чому ж сумно?
Ми нарахували на місці його бою мінімум сім місць оказання роками допомоги пораненим, і чотири місця великої крововтрати і наступної евакуації без ознак спроб надавати допомогу, т.є мінімум чотирьох він вбив і сімох поранив, прикрив відход своїх побратимів. Він дрався і загинув як справжня людина, повірте в такому бою ти пізнаєш справжнє життя, а не ці ерзаци які ми жуєм в буденному житті.

[chuka_lis]

"Він дрався і загинув як справжня людина" - все так, а сумно-що тої справжньої людини - вже немає, завдяки клятим російскьим оркам.

[eugen_pinak]

Героям слава! Ніби в Римі в старі часи вважалося, що найкращим монументом померлому є правильна промова на його честь. Тобі це вдалося!

[biber551]

Нема більшої дурості ніж казати про братські народи, Каїн і Авель теж братами були, а головне що в час становлення українців як народу, про росіян говорити не буду бо не впевнені що про них можна казати як народ, більш менш спільними були десь сто років в 11 сторіччі потім більше чотирьохсот років повністю самостійного розвилку, потім ще десь півтори сотні років особливого статусу. І де факто спільної відсидки в тюрмі десь двісті років в яку українці прийшли достатньо сформованим народом.
Так що, народи- сокамерники, максимум.

[atejist]

Це було давно, і навіть я вже забув, про що саме тоді запитував. (Запам'ятав просто сам факт: на незручні питання Ви не відповідаєте.) А Ви тим більше не тримаєте цього в пам'яті.

[biber551]

Ви як завжди помиляєтесь. Ви задали питання чому ми продовжуємо спротив. Для цього треба було писати аналог недавно написаного лонгоіда, в той момент я цього фізично не міг. Був на кіслороді. Натяки я кидав.

[biber551]

Нажаль я пам'ятаю усе

[old_perdell]

Красиво написано.

[sidorenko_vl]

> Нема більшої дурості ніж казати про братські народи
* Да нет, всё правильно. Просто у большинства людей сидит в головах дурацкий стереотип, что если братья (по крови), так обязательно друзья. Но это не так или далеко не всегда так.
Каину не помешало кровное родство с Авелем чтобы убить его (хотя это убийство, вообще-то, спровоцировал древнееврейский божок сам лично, это так - к слову). Но от этого он не перестал быть ему братом.
Потом человеческая (и наша собственная древнерусская) история полным-полна примеров когда братья по крови (особенно из высших сословий) шли "брат на брата" и убивали ради власти и богатства. Мешало ли им при этом родство? Ну, может немного и сожалели - но всё равно убивали.
Так что родство - этническое, лингвистическое - русского и украинского народов это данность. Взаимоотношения - "ну, то такое"...