Сподобалось.

[biber551]

-Чуєш, летить ракета?!

-Спи, це сільпо реве,

Місяць лежить браслетом

На кроні нічних дерев.



Що в собі ще увімкнути,

Аби вирватись з напівсну?

«Як ти?», - дублюєш всюди

Євангеліє від ЗСУ.



-Чуєш, гуде над містом?!

Ці вибухи звідусіль!

-Облиш, це сусід навмисно

Висвердлює власний біль.



Що в собі ще забути,

Аби місце було на гнів?

«Що там?» - транслюєш в сутінь,

І благаєш, щоб відповів.



Там, за вікном, під Богом,

Жодних пустих надій,

Дитина якогось року

Грає щодня у бій,



- Світає! Дивись, крилата!

Не можу ковтнути вдих,

- То ластівка, не вигадуй,

Летить до своїх малих,



- Тримайся мене сильніше,

Ось плечі, рука, долонь,

-Чуєш, це справді, тиша?

Видзьобується зі скронь?



Бо скільки не згадуй лютий,

А липень вже тут, утім:

- Скажи мені те, що буде…

- Ну, буде напевно грім


(с) Юрій Строкань.

Comments

[skysnail]

Сильно. Зачепило.

[pokerart]

Спасибо! Крутое стихотворение! Поищу автора