Повернення до дому.

Досить випадково натрапив на ось цей фільм.
https://uafix.net/films/najkraschi-roki-nashogo-zhittja/
Рік виходу:1946 / 170 хв / 12+
Жанр:драма, історичний, романтичний, воєнний
Країна:США
Режисер:Вільям Вайлер
В ролях:Мірна Лой, Фредрік Марч, Дена Ендрюс, Тереза Райт, Харольд Расселл
Троє американських ветеранів Другої світової війни повертаються додому до рідного міста і намагаються адаптуватися до мирного життя. Кожен з них стикається з різними труднощами: один намагається відновити відносини з дружиною, поки його не було, інший відчуває труднощі з пошуком роботи, а третій бореться з посттравматичним стресовим розладом. Їх відчайдушне бажання повернутися до минулого життя не дає їм поглянути правді в очі і зрозуміти, як сильно все встигло змінитися.
///
Ну що тут скажеш. Звісно це міцний старий і добрий Холлі Вуд, який ще тоді не став символом сорому і недбалості. Дивитись просто приємно. Ну і звісно це хеппі енд,бо як інакше, чорнухи і в житті вистачає.
Звісно, в дійсності сержант повинен був спитись, бомбардир стрибнути з хмарочоса, а морячок після поневірянь, вивчитись, знайти побиту життям медсестру і утворити щасливу сім'ю, про яку потім розповідало б ші на фейсбуку.
Але от в чому фільм безумовно правий, це в тому, що мудра жінка поряд найкраща запорука повернення ваюваки до мирного життя.
Не боги або психотерапевти повернули Одіссея до дому, а Пенелопа і... і звісно Телемах
І всім побратимам і посестрам бажаю вижити в цьому пеклі, вижити і повернутись.
Такий шлях

Офіс простих відповідей , історичний відділ.

І от подивився я заключний випуск Марка нашого Солоніна.
Так, звісно після останніх висерів марка про Україну це було важко, але кому як не нам рибу фугу на сніданок жерти.
Ну що, пануюча думка, ну... і нащо було оце копати документи, щось досліджувати, щоб нести таку фейричну хрінь?!
І тут явився мені образ музи Терпсіхори, і каже:
"Знаєш друже Бобер, я вообще то цнотлива дівчина, але, знаєш трахають мене постійно, навіть сам Батько Історії трохи... Не можу сказати що я звикла, але... ну якось так повелось, більшість, каже, грубо так заломає і в збоченій манері, та що там казати ти теж падла буває прилаштовуєшся. А Марк, він такий ласкавий, уважний, документами змастить, наративами приласкає, і тільки тоді... Та і давно вже він це робить, вже якось звикла..."
Ось якось так, нажаль каби ж то Марк тіки Терпсіхору трахкав, так він ще і мізки людям виносить, які тіки трохи з під одних трахальщиків виповз. Біда в тому, що навчили людей що існують прості відповіді на складні питання, от вони і віддаються то комунякам, то імперцям, то антикоммунякам і іншим борцунам.
Але стоп, едак я і сам на борцуна перетворюся, а не хотілось би. Тому досить прози критичної, в кожного свій шлях і кожен, як відомо, бореться з нудьгою по своєму.(с)
Ну що муза моя потасканна, найулюбленіша, допоможеш дописати текст про Кертісс Х75С1? Ну і ладушки.
Такий шлях