Гарний матеріал на подумать.

Кожен день ми спостерігаємо вакханалію в інет коментарях, тцк звірі, Україна тюрма, Зе наркоман, ну я думаю всі це читали. Багато воїнів на нулі прочитавши ці каменти втрачають сенс подальшої боротьби "А за кого нам воювать?"
На щастя в нас є гарний матеріал що багато пояснює і допомагає формувати правильне відношення до цього. Колись в далекі часи на кінці вісімдесятих, початку 90-их, діла у держслужбовців йшли важко, а кушать хотілось всім, і от в журналі Солдат удачі вийшов цей матеріал. Матеріал написаний реальними професіоналами. Що далі казати? Читайте, думайте, і не ведіться.

Наше оружие — слухи. Спецпропаганда в Афганистане
Публикуемый текст представляет собой отрывок большой аналитической записки, подготовленной для оценки результативности и обобщения опыта специальных пропагандистских мероприятии, проводившихся политорганами советской и афганской армий.
https://psyfactor.org/lib/rumours6.htm

Перша.

До дати.
Чотири роки назад був дуже суєтний і хаотичний день.
А головне дуже хотілось їсти.
Як я вже писав мізків мені не вистачило щоб згрести всю їжу що була дома і взяти з собою.
Ну і в пункті формування 113 ОБТРО, на Селянській 84, теж поки кормити не збирались.
А день був дооооовгий...
Багато ходьби, перетаскування всяких предметів.
І от я вже мінометник 123 Купянського бату, отримав позивний Миколайович, отримав Талани, каремат і спальник, ось кстаті він лежить, мій найвірніший друг...
А їсти то хочеться....
І тут Адвокат зорганізував через людей за периметром волонтерську передачку.
Звісно це був фурор.
Всі були голодні, і навіть одразу зтерлась межа між справжніми купянцями (до окупації вспів вискочити один автобус з купянськими ТРОшниками, 43 чоловіка), тру ТРОшниками що записались до війни і стадом добровольців першого дня.
В круг пішли всі запаси які в кого були...
Мені дістався оселедець запакований в вакуумну упаковку. Філе...
Боже це була божественна їжа!!!
Моя перша їжа на війні...
Якось, вже в цивільному житті, я побачив того самого оселедця на прилавку і одразу купив.
Боже яка гадість...
Як казав Чінгіз - найкраща приправа до їжі це голод.
А найкраща приправа до життя це війна...
Надто дорога нажаль...
Такий шлях...

Невелике продовження.

https://youtu.be/rQH7QP7u0OU?si=5Tgk9O5lvmNKf94t
Це всі герої попередньої розповіді.
На першому плані крайній зліва Адвокат.
Там десь є і я.
Ще всі живі.
І Слава Богу не знаємо майбутнього.
Такий шлях.