Перша.

[biber551]

До дати.
Чотири роки назад був дуже суєтний і хаотичний день.
А головне дуже хотілось їсти.
Як я вже писав мізків мені не вистачило щоб згрести всю їжу що була дома і взяти з собою.
Ну і в пункті формування 113 ОБТРО, на Селянській 84, теж поки кормити не збирались.
А день був дооооовгий...
Багато ходьби, перетаскування всяких предметів.
І от я вже мінометник 123 Купянського бату, отримав позивний Миколайович, отримав Талани, каремат і спальник, ось кстаті він лежить, мій найвірніший друг...
А їсти то хочеться....
І тут Адвокат зорганізував через людей за периметром волонтерську передачку.
Звісно це був фурор.
Всі були голодні, і навіть одразу зтерлась межа між справжніми купянцями (до окупації вспів вискочити один автобус з купянськими ТРОшниками, 43 чоловіка), тру ТРОшниками що записались до війни і стадом добровольців першого дня.
В круг пішли всі запаси які в кого були...
Мені дістався оселедець запакований в вакуумну упаковку. Філе...
Боже це була божественна їжа!!!
Моя перша їжа на війні...
Якось, вже в цивільному житті, я побачив того самого оселедця на прилавку і одразу купив.
Боже яка гадість...
Як казав Чінгіз - найкраща приправа до їжі це голод.
А найкраща приправа до життя це війна...
Надто дорога нажаль...
Такий шлях...