Інтермецо.

[biber551]

Я вже не відчуваю себе солдатом.
Я вже забув війну. Так іноді якісь тіні проходять в пам'яті і все.
Іноді я вже сам не вірю що колись воював, ніби я це все вигадав...
Мене вже нема там. І нема тут.
В мене нема ПТСР. Мене просто нема.
Я пішов з того світу і не прийшов нікуди.
Порожня бульбашка між світами.
І я в ній.
Імітація життя.
Я ніби дивлюсь на себе зі сторони, ось я ходжу, ось розмовляю, ось посміхаюсь, ось плачу, ось їм ось...
Ех Інтерсіті, забери мене звідси, врятуй відвези, відвези мене до дому...
Дому якого нема.
Такий шлях.

Comments

[mdmx]

Це і є птср

[biber551]

По діагнозу нема. В мене нема фіксації на травматичних спогадах

[mdmx]

то мабудь про загрозу суспільству та девіантну поведінку - медична справка.
Я про самопочуття деперсоналізації та втрати мотивації.
Це мине, просто треба жити далі - робити те що подобається.

[pani_stosia]

Це воно і є. Кожному своє. Жити тре вчитись заново. Мацати котів, щось ще звичайне. Як ходити на поламаних колись ногах.

[juan_gandhi]

Да... требуется время. Время, время. Но ещё хуже тем, у кого детей убили.

[skysnail]

Ваше життя має сенс, навіть якщо зараз це не відчувається.

[madef]

Похоже на один из видов депрессии. Когда отпустит (это же не навсегда), то постарайтесь взглянуть на этот мир как бы "мета"-взглядом, в общем и целом. И вы увидите, что религии не так уж и неправы, называя пребывание в нём наказанием. Потому что это самая настоящая тюрьма и есть. Пусть с деревьями и скамеечками в прогулочном дворе, с прилично оборудованным спортзалом, но всё равно тюрьма. Есть люди, которые в этой тюрьме, как и в любой другой, расслабляются и получают удовольствие. Но большинство всё же страдает, тем более, что именно для этого тюрьма и создана.

Ну, а раз тюрьма, то тут и понятия, и разборки, и тюремная иерархия, и касты, и всё остальное.

В нашем возрасте мы можем утешать себя тем, что эту жизнь мы уже почти сделали. Как говорится, "на свободу - с чистой совестью".