Репост, з нагадуванням.
Apr. 7th, 2025 08:43 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Розвідка Ноєм.
У мене є завжди можливість зайняти свою зону комфорту в незалежності від того, де я є.
Навіть безпосередньо в окопі я можу сісти в норі та чекати, поки дядьки відстріляются за мене.
Ну, просто чекати, сподіватися, що вони вивезуть. І абсолютно нічого не робити.
Просто лежати в норі і кожного разу перелякано ховаю обличчя в спальника, коли чутно свист міни або куль.
Але я сам собі створив ту зону комфортну, мені зручно боятися, лежачі в спальнику. Мені зручно не вилазити, чекати, не допомагати. Я буду вірити, що мене не вб'ють.
Але ця віра призводить до того, що в мою нору обов'язково залетить ТМка або граната.
Бо дядьки не сталеві, і серед них вирогідно також були ті, хто сподівався на інших, і як наслідок, ті, хто боровся загинули, бо я та мені подібні ховалися в спальнику.
Ну а ми, сподіваючись перечекати, дочекались гранати в обличчя.
Зона комфорту та безпеки — це уявне поле, яке ми самі собі намалювали. Воно як одіяло від бабайки.
Тільки бабайки не існує, а ракети, гранати, міни та снаряди є і завжди поруч.
Чуєш піздячку? Допомагай.
В окопі немає зони комфорту, в окопі не можна вижити, виїжджаючи на силах інших.
В бою більше шансів вижити, ніж сидячі в норі і дивлячись, як котиться граната, а в очах пробігає ціла вічність довжиною в 3 секунди.
///
Я думаю всі розуміють що треба це сприймати в більш широкому сенсі. Як казали в совку в ДСВ "від війни не сховаєшся" Є один варіант - перемогти її. Воювати кожен на своєму місці, як можеш. Звісно в процесі можна вмерти, але це життя. Такий шлях.
А я нагадаю що в нас досі йде збір на машину і реб. З урахуванням того що на Пей палі залишилось 40000 гривень, і дуже піджтмає срок коли буде треба платити за машину і давати аванс на реб. Може хтось помітив але всі збори йдуть в той час коли бійці зарплату витратили, а нова ще не прийшла. Тому і нема маневру своїми грошима. Тому дуже дуже прохаю про поміч, лишилось то зовсім мало на фоні того який шлях ми вже пройшли!
Дуже прошу не залишитись байдужими. Чесно, ці хлопці на це заслуговують.
Ціль нашого збору: 350 000 грн
Збір закрито!!!
У мене є завжди можливість зайняти свою зону комфорту в незалежності від того, де я є.
Навіть безпосередньо в окопі я можу сісти в норі та чекати, поки дядьки відстріляются за мене.
Ну, просто чекати, сподіватися, що вони вивезуть. І абсолютно нічого не робити.
Просто лежати в норі і кожного разу перелякано ховаю обличчя в спальника, коли чутно свист міни або куль.
Але я сам собі створив ту зону комфортну, мені зручно боятися, лежачі в спальнику. Мені зручно не вилазити, чекати, не допомагати. Я буду вірити, що мене не вб'ють.
Але ця віра призводить до того, що в мою нору обов'язково залетить ТМка або граната.
Бо дядьки не сталеві, і серед них вирогідно також були ті, хто сподівався на інших, і як наслідок, ті, хто боровся загинули, бо я та мені подібні ховалися в спальнику.
Ну а ми, сподіваючись перечекати, дочекались гранати в обличчя.
Зона комфорту та безпеки — це уявне поле, яке ми самі собі намалювали. Воно як одіяло від бабайки.
Тільки бабайки не існує, а ракети, гранати, міни та снаряди є і завжди поруч.
Чуєш піздячку? Допомагай.
В окопі немає зони комфорту, в окопі не можна вижити, виїжджаючи на силах інших.
В бою більше шансів вижити, ніж сидячі в норі і дивлячись, як котиться граната, а в очах пробігає ціла вічність довжиною в 3 секунди.
///
Я думаю всі розуміють що треба це сприймати в більш широкому сенсі. Як казали в совку в ДСВ "від війни не сховаєшся" Є один варіант - перемогти її. Воювати кожен на своєму місці, як можеш. Звісно в процесі можна вмерти, але це життя. Такий шлях.
А я нагадаю що в нас досі йде збір на машину і реб. З урахуванням того що на Пей палі залишилось 40000 гривень, і дуже піджтмає срок коли буде треба платити за машину і давати аванс на реб. Може хтось помітив але всі збори йдуть в той час коли бійці зарплату витратили, а нова ще не прийшла. Тому і нема маневру своїми грошима. Тому дуже дуже прохаю про поміч, лишилось то зовсім мало на фоні того який шлях ми вже пройшли!
Дуже прошу не залишитись байдужими. Чесно, ці хлопці на це заслуговують.
Ціль нашого збору: 350 000 грн
Збір закрито!!!