Репост. О прогрессе и "светлом" будущем.
Feb. 24th, 2023 10:35 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
biber551Mortis Æterna / OSINT-війна солов'їною:
Софія Широгорова (Stalag Null)
https://t.me/mortisaeterna/3387
Настав час поговорити про те, що не так із Пінкером і його «трендом на зменшення насильства».
(i.e. їмо Пінкера з кашею, ч. 1)
Нагадаю: у книжці «Найкраще в нас» психолінгвіст Стівен Пінкер розповідає, що людство всю свою історію змінювалося на краще. А саме: насильства, вбивств, війн, жорстокості ставало менше з кожним століттям, «добрі ангели нашої природи» - Розум, ліберальна держава, емпатія тощо. - сприяли зростанню загальної гуманності.
Для того, щоб підкріпити свій глобально-історичний наратив, Пінкер використовує статистику по насильницьких смертях, і, особливо, вбивствах на війні.
Іноді ще посилається на «кейси» - мовляв, ось так виглядало життя в Англії в XIV столітті, а ось так виглядає зараз (краще ж? краще!)
Книжка стала бестселером, сам Пінкер перетворився на знакового публічного інтелектуала, а в російськомовному полі про «зменшення насильства» тільки ледачий не розповідав.
Проблема в тому, що теза Пінкера спірна - а інакше кажучи, так і просто невірна.
▪️ Пінкер і маніпуляції статистикою
~ Часто думають, ніби статистика говорить сама за себе - циферки ж! Насправді, жодні дані не говорять за себе самі, а тільки всередині якогось пояснення, «інтерпретації».
Пінкер інтерпретує дані так, щоб вони підтверджували його теорію, а інші пояснення просто ігнорує.
Ось, скажімо, статистика щодо смертей на війні. Пінкер показує, що в сучасних війнах відсоток загиблих солдатів нижчий, ніж у війнах минулого. Гуманізм, зменшення насильства? Якби не так: до ХХ ст. більше половини всіх смертей на війні - на совісті огидної медицини. Солдати вмирали від кожної подряпини, кожного чхання, поганої води, епідемій у таборах - що зовсім не дивно для суспільств без антибіотиків, знеболювальних, розумних щеплень і ліків, що працюють. З нинішньою медициною всі ці люди просто залишаються живими.
(До Амбруаза Паре вогнепальні поранення припалювали, оскільки вірили, що від пороху утворюється отрута; нехай Пінкер порахує, скільки людей у його статистиці померли від больового шоку, а скільки - від рук ворога на полі бою)
~ Пінкер відкидає ті дані, які не стикуються з його тезою.
Наприклад, показуючи, наскільки несмертоносні сучасні конфлікти, він посилається на втрати американських військ на початку 2000-х. Але обери він Боснію, Руанду або Сирію за той самий приблизно період - результати були б ЗОВСІМ інші, далеко не настільки приємні. (У Руанді геноцид, у Боснії криваве місиво, у Сирії самі знаєте)
▪️ Пінкер і дані, чорти звідки взяті
~ Облік у сучасному його розумінні - чи то облік смертей на війні, чи то вбивств - існує останні 150 років, добре якщо. Усе, що раніше, - або версії (умовні), або проєкції (умовні), або прикидки (спірні). І чим далі в минуле, тим гірше. Щодо Середньовіччя історики сперечаються навіть щодо загальної чисельності населення; розкид у мільйони навіть у авторитетних дослідників.
Не дуже зрозуміло, які висновки взагалі можна робити, якщо за 80% людської історії у нас і статистики немає прийнятної. Навіть у розвинених суспільствах ХХ століття цифри втрат гуляють «мільйон сюди, мільйон туди».
(Приклад, який особливо дратує медієвістів: оскільки статистики щодо вбивств у середньовічній Англії в нас просто немає, Пінкер бере дані за ЗВИНУВАЧЕННЯМИ У ВБИЙСТВАХ. Ігноруючи, що: 1) багатьох виправдовували 2) у середньовічній Англії дуже часто хибно звинувачували в вбивствах 3) звісно ж, у Середньовіччі не було паспортів і усталених правил написання імен, і «Джон Мірошник», «Джон, син Гаррі», «Джон із села Сині Носи», «Джон Одноокий» міг бути однією людиною (у Пінкера це чотири різні)...
Це точковий приклад того, як мало у нас даних про минулі століття. Без точних цифр весь метод Пінкера, загалом-то, непереконливий.
Софія Широгорова (Stalag Null)
(їмо Пінкера з кашею, ч. 2)
▪️ Пінкер і дані, чорти звідки взяті
~ Значну роль у книзі Пінкера відіграє образ доісторичного людства як неймовірно кровожерливого. Це логічно: щоб показати, як ми прийшли до наймирнішої і найблагополучнішої епохи, потрібна стартова позиція, світ тотального насильства і війни всіх з усіма.
Увага, питання: а звідки в Пінкера статистика щодо насильницьких смертей у доісторичні часи? Тоді не статистики - писемності не було. Відповідь: можна криво проаналізувати дані двох-трьох поховань (типу, ось там 40% решток зі слідами ударів, вважаємо смертність як 40%, проєктуємо на весь регіон на найближчі дві тисячі років). А ще - і це головне - у нас же є спостереження антропологів XIX-XX ст. за товариствами мисливців і збирачів! Можна взяти їх і спроєктувати на доісторичні часи.
Зрозуміло, таке поводження з доісторичними часами ЦІЛКОМ ТА ПОВНІСТЮ розходиться із загальновизнаною позицією фахівців з епохи: археологів, антропологів тощо. Домінуюча точка зору дослідників полягає в тому, що доісторичні часи не були царством жорстокості, війн не було фактично взагалі, а насильницькі зіткнення - вкрай рідкісними.
▪️ Пінкер та ігнорування незручних сюжетів
~ Доводячи свою тезу, Пінкер майже повністю оперує історією Заходу. Це не просто несучасний, європоцентристський підхід - не згадуючи про насильство колоніальне, Пінкер ігнорує надважливу складову насильства як феномена.
Наприклад: показуючи зростаючу миролюбність і гуманізм Заходу в ХХ ст., Пінкер геть ігнорує колоніальні конфлікти. Британські концтабори в Кенії? Тортури, військові злочини з боку французьких військ в Алжирі? Голландці бомблять села в Індонезії? Та кому це потрібно, зате в Європі все спокійно :) Тим паче Пінкер жодним чином не прагне осмислити той факт, що одні й ті самі люди, сили та ідеї, які в Європі розмірковують про гуманізм, в Африці тримають десятки тисяч людей за колючим дротом і розстрілюють за сараями. Занадто складно - але так, висмикуючи зручні приклади, і я вам що завгодно доведу.
~ Пінкер робить великий наголос на тому, що, мовляв, у Середні віки тортури використовували легально, тоді як у XVIII столітті їх скрізь позабороняли. Ну, а конвенція ООН, що забороняє тортури, вийшла 1971 року. І який з неї сенс? За численними репортажами від правозахисних організацій і ЗМІ, тортури благополучно використовують донині, до того ж навіть і в розвинених країнах на кшталт США (Гуантанамо? Абу-Грейб?).
Є, очевидно, якийсь розрив між тим, що говорять і пишуть у деклараціях, і між тим, що робиться потім ручками ось цими самими.
▪️ Пінкер і повага до експертного знання
~ Пінкер - еволюційний психолог і психолінгвіст; проте вся його концепція побудована на історичних аргументах.
І академічна порядність, і просто наукова методологія вимагає розібратися, як працює дисципліна, у яку ти заліз. Які дослідження загальновизнані та впливові? Які, навпаки, не котируються? Як історики характеризують ті чи інші епохи?
Усе це Пінкеру малоцікаво. Часто-густо він посилається на якусь нісенітницю, на САЙТИ МУЗЕЇВ ІЗ СЕРЕДНЬОВІЧНИМИ ЗНАРЯДДЯМИ КАТУВАНЬ, водночас ключових досліджень істориків не читає (навіщо!).
Це дуже зручно: можна повторювати давно спростовані стереотипи.
Так, Пінкер малює образ похмурого Середньовіччя, де навкруги страти, страшні тортури, вогнища і феодальні усобиці. Консенсус же медієвістів полягає в тому, що 1) страти були рідкісними 2) більшість «моторошних середньовічних знарядь тортур» - фейки, вигадані пізніше; 3) вогнища, полювання на відьом тощо. - прикмета пізнішого часу, епохи Релігійних воєн.
(Те ж саме і з доісторичними часами).
Софія Широгорова (Stalag Null)
(їмо Пінкера з кашею, ч. 3)
▪️ Пінкер і повага до експертного знання
~ Мало того. Одна з ключових ідей Пінкера полягає в тому, що інтелектуальний проєкт Просвітництва (к. XVII-XVIII ст.), з його цінностями Розуму і раціоналізму, став вирішальним чинником у зменшенні насильства. У цьому звеличенні Просвітництва Пінкер ігнорує колосальну наукову традицію, що показує «темний бік» Просвітництва; те, як «культ Розуму» містив у собі й антидемократичний заряд (диктатура якобінців, напр.), й ідею того, що людське суспільство може бути поліпшене власне насильницькими методами.
Якби Пінкер писав свою книгу в XIX столітті, він міг би критику Просвітництва проігнорувати. Зараз це робити просто дивно.
~ Точно так само Пінкер ігнорує, по суті, консенсус сучасних violence studies про зв'язок Модерну і насильства.
Вдаватися в деталі не буду, просто скажу, що для багатьох авторитетних дослідників сучасні держави, сучасні технології та сучасні ідеології роблять насильство БІЛЬШ можливим, а не менш. І, з цього погляду, жахи ХХ століття: дві світові війни, геноциди, етнічні чистки, сталінський терор тощо. - це не прикрі випадковості, винятки, як вважає Пінкер, а закономірності.
Цим лонгрідом мені не хотілося нікого атакувати (окрім Пінкера). Але мені видається неправильним, що в російськомовному полі вважається, ніби книжка Пінкера авторитетна, а теза його безперечна. Усе навпаки. Теза Пінкера зазнала жорсткої критики з боку профільних дослідників. Ані історики, ані соціологи не вважають книгу Пінкера хоч в якомусь ступені для себе актуальною (науковою теж не вважають).
Цікаво, що це зовсім інакше спрацювало для не-академічної публіки, і тут, мені здається, відповідь досить проста: Пінкер пропонує приємну, комфортну картинку, де люди стають кращими, світ - безпечнішим, а всілякі жахіття нещодавнього минулого - не більше ніж прикра історична помилка.
На жаль; вже у що точно сучасна історична наука не вірить, так це у великі наративи, історії прогресу і морального вдосконалення людства. Насильство залежить від найрізноманітніших чинників; в інші епохи його більше, в інші - менше; а сучасність приховує під собою темні й небезпечні течії.
Подивитись, як колеги їдять Пінкера з кашею (історичні аргументи взяті частиною звідси):
• Dwyer Ph., Micale M. The Darker Angels of Our Nature: Refuting the Pinker Theory of History&Violence (Bloomsbury Academic, 2022)
• Ferguson R. B. Pinker’s List. Exaggerating Prehistoric War Mortality // War, Peace and Human Nature (Oxford, Oxford University Press, 2013)
• Malešević S. The Rise of Organized Brutality: A Historical Sociology of Violence (Cambridge, Cambridge University Press)
Софія Широгорова (Stalag Null)
https://t.me/mortisaeterna/3387
Настав час поговорити про те, що не так із Пінкером і його «трендом на зменшення насильства».
(i.e. їмо Пінкера з кашею, ч. 1)
Нагадаю: у книжці «Найкраще в нас» психолінгвіст Стівен Пінкер розповідає, що людство всю свою історію змінювалося на краще. А саме: насильства, вбивств, війн, жорстокості ставало менше з кожним століттям, «добрі ангели нашої природи» - Розум, ліберальна держава, емпатія тощо. - сприяли зростанню загальної гуманності.
Для того, щоб підкріпити свій глобально-історичний наратив, Пінкер використовує статистику по насильницьких смертях, і, особливо, вбивствах на війні.
Іноді ще посилається на «кейси» - мовляв, ось так виглядало життя в Англії в XIV столітті, а ось так виглядає зараз (краще ж? краще!)
Книжка стала бестселером, сам Пінкер перетворився на знакового публічного інтелектуала, а в російськомовному полі про «зменшення насильства» тільки ледачий не розповідав.
Проблема в тому, що теза Пінкера спірна - а інакше кажучи, так і просто невірна.
▪️ Пінкер і маніпуляції статистикою
~ Часто думають, ніби статистика говорить сама за себе - циферки ж! Насправді, жодні дані не говорять за себе самі, а тільки всередині якогось пояснення, «інтерпретації».
Пінкер інтерпретує дані так, щоб вони підтверджували його теорію, а інші пояснення просто ігнорує.
Ось, скажімо, статистика щодо смертей на війні. Пінкер показує, що в сучасних війнах відсоток загиблих солдатів нижчий, ніж у війнах минулого. Гуманізм, зменшення насильства? Якби не так: до ХХ ст. більше половини всіх смертей на війні - на совісті огидної медицини. Солдати вмирали від кожної подряпини, кожного чхання, поганої води, епідемій у таборах - що зовсім не дивно для суспільств без антибіотиків, знеболювальних, розумних щеплень і ліків, що працюють. З нинішньою медициною всі ці люди просто залишаються живими.
(До Амбруаза Паре вогнепальні поранення припалювали, оскільки вірили, що від пороху утворюється отрута; нехай Пінкер порахує, скільки людей у його статистиці померли від больового шоку, а скільки - від рук ворога на полі бою)
~ Пінкер відкидає ті дані, які не стикуються з його тезою.
Наприклад, показуючи, наскільки несмертоносні сучасні конфлікти, він посилається на втрати американських військ на початку 2000-х. Але обери він Боснію, Руанду або Сирію за той самий приблизно період - результати були б ЗОВСІМ інші, далеко не настільки приємні. (У Руанді геноцид, у Боснії криваве місиво, у Сирії самі знаєте)
▪️ Пінкер і дані, чорти звідки взяті
~ Облік у сучасному його розумінні - чи то облік смертей на війні, чи то вбивств - існує останні 150 років, добре якщо. Усе, що раніше, - або версії (умовні), або проєкції (умовні), або прикидки (спірні). І чим далі в минуле, тим гірше. Щодо Середньовіччя історики сперечаються навіть щодо загальної чисельності населення; розкид у мільйони навіть у авторитетних дослідників.
Не дуже зрозуміло, які висновки взагалі можна робити, якщо за 80% людської історії у нас і статистики немає прийнятної. Навіть у розвинених суспільствах ХХ століття цифри втрат гуляють «мільйон сюди, мільйон туди».
(Приклад, який особливо дратує медієвістів: оскільки статистики щодо вбивств у середньовічній Англії в нас просто немає, Пінкер бере дані за ЗВИНУВАЧЕННЯМИ У ВБИЙСТВАХ. Ігноруючи, що: 1) багатьох виправдовували 2) у середньовічній Англії дуже часто хибно звинувачували в вбивствах 3) звісно ж, у Середньовіччі не було паспортів і усталених правил написання імен, і «Джон Мірошник», «Джон, син Гаррі», «Джон із села Сині Носи», «Джон Одноокий» міг бути однією людиною (у Пінкера це чотири різні)...
Це точковий приклад того, як мало у нас даних про минулі століття. Без точних цифр весь метод Пінкера, загалом-то, непереконливий.
Софія Широгорова (Stalag Null)
(їмо Пінкера з кашею, ч. 2)
▪️ Пінкер і дані, чорти звідки взяті
~ Значну роль у книзі Пінкера відіграє образ доісторичного людства як неймовірно кровожерливого. Це логічно: щоб показати, як ми прийшли до наймирнішої і найблагополучнішої епохи, потрібна стартова позиція, світ тотального насильства і війни всіх з усіма.
Увага, питання: а звідки в Пінкера статистика щодо насильницьких смертей у доісторичні часи? Тоді не статистики - писемності не було. Відповідь: можна криво проаналізувати дані двох-трьох поховань (типу, ось там 40% решток зі слідами ударів, вважаємо смертність як 40%, проєктуємо на весь регіон на найближчі дві тисячі років). А ще - і це головне - у нас же є спостереження антропологів XIX-XX ст. за товариствами мисливців і збирачів! Можна взяти їх і спроєктувати на доісторичні часи.
Зрозуміло, таке поводження з доісторичними часами ЦІЛКОМ ТА ПОВНІСТЮ розходиться із загальновизнаною позицією фахівців з епохи: археологів, антропологів тощо. Домінуюча точка зору дослідників полягає в тому, що доісторичні часи не були царством жорстокості, війн не було фактично взагалі, а насильницькі зіткнення - вкрай рідкісними.
▪️ Пінкер та ігнорування незручних сюжетів
~ Доводячи свою тезу, Пінкер майже повністю оперує історією Заходу. Це не просто несучасний, європоцентристський підхід - не згадуючи про насильство колоніальне, Пінкер ігнорує надважливу складову насильства як феномена.
Наприклад: показуючи зростаючу миролюбність і гуманізм Заходу в ХХ ст., Пінкер геть ігнорує колоніальні конфлікти. Британські концтабори в Кенії? Тортури, військові злочини з боку французьких військ в Алжирі? Голландці бомблять села в Індонезії? Та кому це потрібно, зате в Європі все спокійно :) Тим паче Пінкер жодним чином не прагне осмислити той факт, що одні й ті самі люди, сили та ідеї, які в Європі розмірковують про гуманізм, в Африці тримають десятки тисяч людей за колючим дротом і розстрілюють за сараями. Занадто складно - але так, висмикуючи зручні приклади, і я вам що завгодно доведу.
~ Пінкер робить великий наголос на тому, що, мовляв, у Середні віки тортури використовували легально, тоді як у XVIII столітті їх скрізь позабороняли. Ну, а конвенція ООН, що забороняє тортури, вийшла 1971 року. І який з неї сенс? За численними репортажами від правозахисних організацій і ЗМІ, тортури благополучно використовують донині, до того ж навіть і в розвинених країнах на кшталт США (Гуантанамо? Абу-Грейб?).
Є, очевидно, якийсь розрив між тим, що говорять і пишуть у деклараціях, і між тим, що робиться потім ручками ось цими самими.
▪️ Пінкер і повага до експертного знання
~ Пінкер - еволюційний психолог і психолінгвіст; проте вся його концепція побудована на історичних аргументах.
І академічна порядність, і просто наукова методологія вимагає розібратися, як працює дисципліна, у яку ти заліз. Які дослідження загальновизнані та впливові? Які, навпаки, не котируються? Як історики характеризують ті чи інші епохи?
Усе це Пінкеру малоцікаво. Часто-густо він посилається на якусь нісенітницю, на САЙТИ МУЗЕЇВ ІЗ СЕРЕДНЬОВІЧНИМИ ЗНАРЯДДЯМИ КАТУВАНЬ, водночас ключових досліджень істориків не читає (навіщо!).
Це дуже зручно: можна повторювати давно спростовані стереотипи.
Так, Пінкер малює образ похмурого Середньовіччя, де навкруги страти, страшні тортури, вогнища і феодальні усобиці. Консенсус же медієвістів полягає в тому, що 1) страти були рідкісними 2) більшість «моторошних середньовічних знарядь тортур» - фейки, вигадані пізніше; 3) вогнища, полювання на відьом тощо. - прикмета пізнішого часу, епохи Релігійних воєн.
(Те ж саме і з доісторичними часами).
Софія Широгорова (Stalag Null)
(їмо Пінкера з кашею, ч. 3)
▪️ Пінкер і повага до експертного знання
~ Мало того. Одна з ключових ідей Пінкера полягає в тому, що інтелектуальний проєкт Просвітництва (к. XVII-XVIII ст.), з його цінностями Розуму і раціоналізму, став вирішальним чинником у зменшенні насильства. У цьому звеличенні Просвітництва Пінкер ігнорує колосальну наукову традицію, що показує «темний бік» Просвітництва; те, як «культ Розуму» містив у собі й антидемократичний заряд (диктатура якобінців, напр.), й ідею того, що людське суспільство може бути поліпшене власне насильницькими методами.
Якби Пінкер писав свою книгу в XIX столітті, він міг би критику Просвітництва проігнорувати. Зараз це робити просто дивно.
~ Точно так само Пінкер ігнорує, по суті, консенсус сучасних violence studies про зв'язок Модерну і насильства.
Вдаватися в деталі не буду, просто скажу, що для багатьох авторитетних дослідників сучасні держави, сучасні технології та сучасні ідеології роблять насильство БІЛЬШ можливим, а не менш. І, з цього погляду, жахи ХХ століття: дві світові війни, геноциди, етнічні чистки, сталінський терор тощо. - це не прикрі випадковості, винятки, як вважає Пінкер, а закономірності.
Цим лонгрідом мені не хотілося нікого атакувати (окрім Пінкера). Але мені видається неправильним, що в російськомовному полі вважається, ніби книжка Пінкера авторитетна, а теза його безперечна. Усе навпаки. Теза Пінкера зазнала жорсткої критики з боку профільних дослідників. Ані історики, ані соціологи не вважають книгу Пінкера хоч в якомусь ступені для себе актуальною (науковою теж не вважають).
Цікаво, що це зовсім інакше спрацювало для не-академічної публіки, і тут, мені здається, відповідь досить проста: Пінкер пропонує приємну, комфортну картинку, де люди стають кращими, світ - безпечнішим, а всілякі жахіття нещодавнього минулого - не більше ніж прикра історична помилка.
На жаль; вже у що точно сучасна історична наука не вірить, так це у великі наративи, історії прогресу і морального вдосконалення людства. Насильство залежить від найрізноманітніших чинників; в інші епохи його більше, в інші - менше; а сучасність приховує під собою темні й небезпечні течії.
Подивитись, як колеги їдять Пінкера з кашею (історичні аргументи взяті частиною звідси):
• Dwyer Ph., Micale M. The Darker Angels of Our Nature: Refuting the Pinker Theory of History&Violence (Bloomsbury Academic, 2022)
• Ferguson R. B. Pinker’s List. Exaggerating Prehistoric War Mortality // War, Peace and Human Nature (Oxford, Oxford University Press, 2013)
• Malešević S. The Rise of Organized Brutality: A Historical Sociology of Violence (Cambridge, Cambridge University Press)
