Про військове і про вічне.

За ідею поста велика подяка Борису Роженко https://t.me/wildfoxhistory
https://youtube.com/@wildfoxfilm?si=5o34nDf0YLsx1Mtp

Є така версія що військові люди всіх часів дуже схожі. Ну я в принципі не дуже це підтримую. В різних країнах люди досить різні і війська вони створюють як свій відбиток. Але якщо взяти військових людей приблизно з однієї території хоч і з різних віків то тут я мабуть зголошусь.
Побут військових річ дуже важлива. Якщо боєць не вміє підтримувати гігієну то це гівно, а не боєць. Це важливіше навіть ніж точно стріляти з трахтамата. І є речі які дуже допомагають в побуті і тому мають серед військових велику цінність. Перед війною і на початку всі хотіли мати котелки. Добували, купували... Потім всі вони валялись кинуті при черговому переїзді. Чому? Я навіть не можу пояснити- ну не потрібні виявились, а щось зайве тащити вояки не люблять, та і не можуть. От і полетіли котелки в кущі. Але один хіт таки виявився мегахітом- металева чашка. Кружка. Мені з моєю псевдо українською мовою важко дати точну назву- чашка, кружка, горнятко, тому буду використовувати "кружка".

В ідеалі десь 300 грамова з нержу. Але допустимі і варіації. Ціннєйша річ. Кохве(навіть заварний), чай в тебе будуть, можна і мівіну заварити та навіть мікро похльобку зварить. Т.є плюс триста до комфорту +300 к здоровлю фізичному і психічному. Ну і звісно все цінне воно не у всіх. Чому? Та х.з. І звісно в того в кого нема хочеться щоб було. Тому досить часто ти з грустю константуєш що твої тричі по плюс триста швидко і успішно тобою пройобані. Бо не проявив належної уваги з метою їх збереження і навіть, навіть по лінощам ніяк це миле горнятко не помітив індивідуальним написом.
В давні скіфські часи аналогом був невеликий срібний кубок, кухлик. В могилах навіть не дуже заможних воїнів вони зустрічаються досить часто. Схоже греки, та і свої майстри наладили їх серійне виробництво спещіаллі фор воюваки.
І жив в ті далекі часи скіфський цар Атей.

Прожив довге славетне життя. Правив десятки років, багато і переможно воював і загинув в грандіозній поразці в кінному строю. Поразка не поразка, а погребли його з великими почестями, в грандіозному кургані. Курган той звісно с тих пір грабили з покоління в покоління, але навіть сучасним археологам троха лишилось. В тому числі і срібний кухлик. Велика цінність воїна. Куди там золоту та сріблу в прикрасах. Лежало по ліву сторону від небіжчика. А на донце кухлика, рукою не дуже звичною до написання грецьких букв, а скоріше до лука і списа, було кривенько нацарапано грецькими буквами ААТАА. Атей то біш.

Ну мабуть він так собі уявляв написання свого позивного. Гарний він був воїн. Досвідчений.
Так що щось звісно міняється, а щось таки лишається незмінним.