Воплотилось в безыскусственных стихах другого фор-марсового, его товарища по вахте(с)

(Наш корректировочный пункт обстреливает танчик. Мои коллеги восторженно снимают разрывы на смартфоны, я полуобернувшись от рации снимаю снимающих)

В нашем батальоне воюет один побратим, который пишет стихи. Я думаю мои читатели знают мое отношение к поэзии, но... В отличии от других авторов, большинства, все, что в них написано- правда. Буквально. Буквально все происходило с автором и нами его товарищами. Все, что мы, люди, пишем, рисуем, строим, любим это просто искры которые мы бросаем в черноту мира. И мне хочется, что бы эта искорка, чуть по дольше посияла. Потому- репост. И помните, как бы это не звучало слегка пластмассово или штампованно, по настоящему это чистая правда и в словах этих нет ни грамма ни фальши ни преувеличения.


Ще вчора був токар, електрик, таксист,
Лікар, юрист, консультант, програміст...
В минулому все, зараз інша розмова -
До зброї покликала Тероборона.

Щоб ворог підступний в нас волю не вкрав,
Щоб наших дітей та дівчат не вбивав,
Ми будем у землю вгризатись зубами!
Здолаєм кацапів, не будем рабами!

Хоч нас не навчали справі військовій,
Ми будем стояти за хати батькові.
За пращурів землю ми тіло положим
І виборемо перемогу! Ми зможем!

Нас гради палили, нас мінами крили,
Нас танки рівняли, але не скорили!
Життя ж без свободи сенсу не має,
Та в праведнім гніві вже кров закипає.

Нікому ми неньку свою не відда‌мо
Не плач по солдату, ріднесенька мамо,
Якщо я покину цю землю зненацька.
Хто знає - така, може, доля козацька.

Нехай не здригнеться зі зброєй рука.
Тремтіть окупанти та ЧВК!
Зухвало зламаєм кацапський шаблон.
Ховайтесь! Сто шостий іде батальйон!

А.Донецький