![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Репост.
https://t.me/chat_frontovyka/6370
«Я/ми/вони там воюють заради них/вас».
Мабуть, є в цьому якась доля правди, але як наслідок.
Особисто мені близька думка, що абсолютно все в своєму житті ми робимо для себе. Для себе працюємо, для себе одружуємось, для себе йдемо на війну. Навіть альтруістичні вчинки і самопожертва- для себе. А все це через те, що кожен з нас бачить світ через призму своїх власних переконань, через своє розуміння білого і чорного.
Я(!) не хочу жити в окупації, я(!) не хочу, щоб моя дитина жила в країні схожій на совок або росію, і тому я покинув роботу і став на захист країни. Кожен раз, коли ми робимо щось для когось, ми, в першу чергу, робимо це для себе. Коли віддаєш свою річь комусь- ти так робиш, бо в твоєму світі це- хоч і малий, але вчинок. Коли ти залишаєшься прикрити свого товариша, або ідеш на ризик заради нього- це вже великий вчинок, але ти його робиш, бо в твоєму світі так і має бути. Що цікаво- те, що люди, які обирають щось робити(або навпаки, обирають бездіяльність), як наслідок згуртовуються в один колектив, і вже діють (або навпаки, продовжують бездіяти) разом, і так, як їх світи і розуміння вчинків на шляху до певної мети співпадають, ККД від їх дій набагто вище.
Але все це- не низький егоїзм, всі ці вчинки і дії- прямі наслідки того, хто ми є сьогодні, як ми виховувались, які книжки читали, пісні слухали, і які образи приміряли на себе. Саме тому сьогодні кожному треба бути людиною вчинків для себе, щоб своїм прикладом спонукати інших ставати таким «головним героєм», щоб своїми вехами задавати людями маршрути, які раніше вони б і не подумали обрати для себе.
«Я/ми/вони там воюють заради них/вас».
Мабуть, є в цьому якась доля правди, але як наслідок.
Особисто мені близька думка, що абсолютно все в своєму житті ми робимо для себе. Для себе працюємо, для себе одружуємось, для себе йдемо на війну. Навіть альтруістичні вчинки і самопожертва- для себе. А все це через те, що кожен з нас бачить світ через призму своїх власних переконань, через своє розуміння білого і чорного.
Я(!) не хочу жити в окупації, я(!) не хочу, щоб моя дитина жила в країні схожій на совок або росію, і тому я покинув роботу і став на захист країни. Кожен раз, коли ми робимо щось для когось, ми, в першу чергу, робимо це для себе. Коли віддаєш свою річь комусь- ти так робиш, бо в твоєму світі це- хоч і малий, але вчинок. Коли ти залишаєшься прикрити свого товариша, або ідеш на ризик заради нього- це вже великий вчинок, але ти його робиш, бо в твоєму світі так і має бути. Що цікаво- те, що люди, які обирають щось робити(або навпаки, обирають бездіяльність), як наслідок згуртовуються в один колектив, і вже діють (або навпаки, продовжують бездіяти) разом, і так, як їх світи і розуміння вчинків на шляху до певної мети співпадають, ККД від їх дій набагто вище.
Але все це- не низький егоїзм, всі ці вчинки і дії- прямі наслідки того, хто ми є сьогодні, як ми виховувались, які книжки читали, пісні слухали, і які образи приміряли на себе. Саме тому сьогодні кожному треба бути людиною вчинків для себе, щоб своїм прикладом спонукати інших ставати таким «головним героєм», щоб своїми вехами задавати людями маршрути, які раніше вони б і не подумали обрати для себе.
no subject
У мене приблизно така сама думка. Особиста гідність та принципи.