Тайвань став таким, яким він є, дуже просто. Поки в комуністичному Китаї Мао Цзедуна гралися в культурні революції, вогонь по штабам та у війну з горобцями, Тайвань лише дотримувався ідей права, власності та вільного підприємництва. І поки у Китаї три покоління росло із вбитою десь у спинний мозок концепцією, що держава всім рулить, все регулює, та всім володіє, три покоління тайванців росло на ідеях, що кожен сам відповідальний за своє життя, що працювати, заробляти та багатіти - не гріх, і що ти отримаєш тим більше, чим краща в тебе освіта. І тайванська освіта, між іншим, одна з найкращих у світі - саме в STEM. А китайців вчитися відправляли по всьому світу - а заодне і шпигувати за співвітчизниками та красти все, що погано лежить.

Працювати з тайванцями складно тому, що в них є величезний вибір клієнтури, і якщо є можливість укласти угоду на мільярд, вони не будуть розмінюватися на дрібні замовлення у сто тисяч. Китайці ж, в яких неілюзорна срака в економіці вже четвертий рік, готові братися за будь-що, навіть за те, чого не вміють. Бо ж кожна копійчина для них цінна.