До речі, Німеччина в 1850-х мала репутацію Китаю 1990-х. Виробник дешевих гівняних підробок під британську продукцію. Спочатку був Шефілд, а Золінген прославився вже тоді, коли в Британії виробництво сталі стало занадто дорогим. Це звичайний історичний шлях проходження індустріального періоду.

1. Початок індустріалізації
- перехід від дрібного до масового виробництва
- гостра потреба в масі освічених пролетарів
2. Розквіт
- масова моторизація та механізація виробництва
- соціальні зміни - профспілки, виборче право, соцзахист, масова освіта
- комерціалізація науки та технологій
- гостра потреба в доступу до ресурсів та ринків збуту (ПСВ-ДСВ)
3. Занепад
- розвиток автоматизації-роботизації
- різке зменшення потреби в ручній праці
- перенос виробництв в регіони з низькою вартістю праці
- скорочення/деградація соціалки - профспілок, соцзахисту, освіти в постіндустріальних країнах (із депопуляцією, як наслідком)

У постіндустріальний період найбільш рентабельним є виробництво нематеріальної інтелектуальної продукції. Ідеї, технології, алгоритми, системи - у вигляді патентів. А все, що виробляється матеріального - або автоматизується-роботизується, або, якщо найняти японця-корейця-китайця дешевше, виноситься в Японію-Корею-Китай, далі по списку. Країнам Африки, мабуть, не пощастить. Ще до того як дійде їхня черга на індустріалізацію, технології остаточно ліквідують потребу в пролетарях.